Військові топографи

Ви бажаєте відреагувати на цей пост? Створіть акаунт всього за кілька кліків або увійдіть на форум.

Форум військових геодизстів, топографів, картографів


    Історична довідка

    Yevhen
    Yevhen
    Admin


    Кількість повідомлень : 1508
    Дата реєстрації : 27.12.2014
    Вік : 69
    Звідки : Українець

    Історична довідка Empty Історична довідка

    Повідомлення автор Yevhen Сб Січ 03, 2015 12:14 pm

    115-й картографический центр

    163-й аэрофототопографический отряд КВО (1986–1993)
    Картографический научно-информационный центр ВС Украины (1993–1995)
    Картографический информационный центр ВС Украины (1995–1999)
    115-й Картографический центр ВС Украины (с 1999)


    163-й АФТО сформирован к 1 сентября 1986г., в соответствии с директивой МО СССР от 12.02.1986г., в Киевском военном округе, с местом дислокации пос.Коцюбинское (ст.Беличи), Киевская обл. (на территории 67-й картографической части).
    В 1986–1988гг. завершалось строительство производственных зданий части и укомплектование подразделений личным составом. В конце 1988г. был сдан первый жилой дом для офицеров части.
    Отряд предназначался для выполнения камеральных фотограмметрических работ по обработке материалов дистанционного зондирования Земли и создания электронных топографических карт. На вооружение части поступила фотограмметрическая техника, стоящая на вооружении частей ТС ВС СССР, а также первые электронно-вычислительные машины (СМ 1420 и ЕС 1061).
    С началом 90-х гг. отряд начал осваивать технологии создания цифровых топографических карт.
    С 1992г. отряд в составе Вооруженных Сил Украины. В 1993г. отряд переименован в «Картографический научно-информационный центр», в 1995г. – «Картографический информационный центр», а с 1999г. – «115-й Картографический центр». В 1999г. в состав части влились 67-я картографическая часть и 750-й СТК. В настоящее время центр продолжает выполнять задачи по предназначению.

    Командиры отряда:
    полковник А.В.Гонта (4.08.1986–6.09.1988);
    полковник О.Г.Ватутин (28.12.1988–31.03.1993);
    полковник В.Т.Липский (17.03.1993–21.03.2001);
    полковник П.С.Медведь (18.07.2001–20.06.2003);
    полковник В.Б.Калачев (26.08.2003–19.09.2009);
    полковник В.Л.Бурда (с 19.09.2009).

    1.   Долгов Е.И., Сергеев С.В. История частей топографической службы. –М.Издательство "Аксиом", 2012. –642 с.


    Останній раз редагувалося: Admin (Вт Січ 06, 2015 12:43 pm), всього регувалося 1 раз(-и)
    Yevhen
    Yevhen
    Admin


    Кількість повідомлень : 1508
    Дата реєстрації : 27.12.2014
    Вік : 69
    Звідки : Українець

    Історична довідка Empty Re: Історична довідка

    Повідомлення автор Yevhen Сб Січ 03, 2015 12:17 pm

    Історія створення Картографічного центру ТС ЗС України повною мірою пов’язана з історією розвитку нового виду озброєння – безпілотних польотних засобів. На початку 70-х років США демонструє новий засіб ураження – “крилату” ракету. Це перший у світи безпілотних польотний засіб висота польоту якого складає всього 50 м, що при великій швидкості робить його майже невразливим для засобів ППО. Але для того, щоб даний засіб зміг донести заряд до об’єкту противника та гарантовано знищив його бортовий обчислювальний центр “крилатої” ракети використовував цифрові дані про висоти місцевості. СРСР у відповідь створив свою “крилату” ракету, але хто візьметься за створення цифрової карти для її забезпечення? Цю відповідальність прийняв на себе - начальник воєнно – топографічної служби Збройних Сил СРСР – генерал – полковник Бизов Б. Є.

    Перші цифрові карти почали створювати у польових загонах. Ось як про це далі згадує колишній командир центру Липський В.Т., к.т.н., доц., полковник запасу: “Якщо не вдавати¬ся до дрібниць, то це виглядало так. Брали звичайну топографічну карту великого масштабу, на неї накладали спеціальний пристрій, який у топографів має назву «політка», з квадра-том 1х1 см і кодували вручну двоїстим кодом, у дві руки набивали на стрічку й у такому вигляді відправляли в центр підго¬товки даних. Цей процес вельми трудоміс¬ткий, кропіткий і не визнає навіть наймен¬ших неточностей. Усі роботи, звичайно, здій¬снювалися в режимі найсуворішої секрет¬ності й звітності.”
    Дійсно робота була дуже важка, відповідальність висока тому для її виконання було прийнято рішення про створення на базі аерофототопографічних загонів - цифрового виробництва. Це картографічні центр у м. Ногінськ, м. Іркутськ, м.Голіцино (Росія) та фотограмметричні центри у м.Сімферополь (нині фотограмметричний центр ТС ЗС України), та м. Іваново (Росія). Наступний центр було заплановано відкрити у Київському військовому окрузі.

    Будівництво. Розбудова.

    1986 рік
    1 вересня 1986 року у складі Київського Червонопрапорного військового округу (далі – КЧВО) у відповідності до директиви МО СРСР від 12 лютого 1986 року, сформовано 163 аерофототопографічний загін (військова частина 01980). Першим командиром було призначено полковника Гонту Анатолія Васильовича, начальником штабу - майора Корячко Івана Васильовича, головним інженером – підполковника Медведєва Олега Івановича. Розмістити центр тимчасово було вирішено на території картографічної частини КЧВО. Виробничі та керівні підрозділи займали 4-й та 2-й поверхи. Враховуючи те, що особовий склад центру матиме справу, насамперед, з топографічними картами, його виробничі приміщення з усіма об'єкта¬ми життєзабезпечення розташували безпо¬середньо біля складів топографічної продук¬ції (ці частини у майбутньому увійдуть до складу картографічного центру у вигляді відділів).
    У своїх споминах Липський В.Т., розповідає про це так: “Історія заснування та розвиток сьогоднішнього Картографічного інформаційного центру, як спадкоємця аерофототопографічного загону, якому з дня його заснування виповнюється 20 років, тісно зв’язана з етапами розробки та прийняття на озброєння у Збройних Силах колишнього СРСР безпілотних літальних засобів. Тому формування аерофототопографічного загону у Київському військовому окрузі в загальній системі створення цифрових карт розглядалось як завершення розгортання компонентів банку картографічних цифрових даних західного напряму забезпечення безпеки держави. З цією метою на засіданні Ради Міністрів СРСР була прийнята спеціальна Постанова від 1983 року, що сформувала основні завдання його робіт та визначила терміни будівництва й уведення в експлуатацію виробничих потужностей. За складом програмно-технічного забезпечення передбачалось формування технології створення цифрових карт за картографічним матеріалом як автоматизована картографічна система „Типаж”, що поділялась на два напрями обробки картографічної інформації, яка вводилась з дигітайзера (шифр АРМ-К) або отримувалась за рахунок сканування (шифр Привада) вихідного картографічного матеріалу. Місце розташування аерофототопографічного загону визначалось в першу чергу на підставі достатньої кількості фахівців із геодезії, топографії, фотограмметрії та картографії в Україні, що дозволяло в короткий термін набрати необхідну кількість службовців ЗС, провести навчання і розгорнути заплановане виробництво зі створення цифрових карт у визначених об’ємах.
    Значний особистий вклад на прийняття рішення стосовно визначення місця розташування аерофототопографічного загону вніс полковник Юсупов Ніяз Азалійович, на той час начальник топографічної служби Київського військового округу. Його відношення до нових технологій, передбачення перспектив їх розвитку не один раз дозволяли знаходити компромісне рішення при розв’язанні задач фінансування, будівництва, матеріального забезпечення, кадрових питань.
    Як усмішку долі в історії аерофототопографічного загону-військової частини 01980, що формувався, а далі і на шляху розвитку картографічного центру-військової частини А-3796, необхідно відмітити призначення його першого командира полковника Гонти Анатолія Васильовича. Завдяки його організаційних здібностей та особистої привабливості завдання проектування й будівництва виробничих корпусів, постачання й укомплектування технологічного обладнання, підбір офіцерських кадрів й формування виробничих підрозділів, а також розв’язання інших питань у повсякденному житті сформували традиції й душу зовсім нового, унікального колективу. А підписаний командиром військової частини 01980 Наказ № 1 від 1 вересня 1986 року щодо початку виконання обов’язків командира частини у відповідності до Директиви МО СРСР від 12 лютого 1986 року і визначив свято „День формування частини”.
    Окремо необхідно відзначити роботу з організації виділення земельних ділянок, проектування та будівництва житла для військовослужбовців і працівників частини, де Анатолій Васильович приклав максимум зусиль, що дозволило своєчасно отримати фінансування та розпочати будівництво перших трьох будинків на площадці біля військової частини.
    З метою розгортання робіт з організації військового господарства, приймання об’єктів будівництва, отримання, встановлення й запуск технологічного та спеціального обладнання в цей час для проходження подальшої служби переводяться майор Сичевський Ігор Миколайович і автор цього розділу книги.”
    Yevhen
    Yevhen
    Admin


    Кількість повідомлень : 1508
    Дата реєстрації : 27.12.2014
    Вік : 69
    Звідки : Українець

    Історична довідка Empty Re: Історична довідка

    Повідомлення автор Yevhen Сб Січ 03, 2015 12:17 pm

    1987 рік
    Перші офіцери, які прибули до частини у 1987 році майор Сичевський І.М. (на посаду - начальника відділення технічного обслуговування), майор Липський В.Т. (на посаду - начальника відділення матеріально – технічного забезпечення) підполковник Бакарас Л.В. (на посаду - начальника відділення технічного обслуговування), майор Дремлюх О.Л. (на посаду - начальника фотограмметричного відділу), майор Буланов А.С. (на посаду - начальника відділення фотограмметричної частини) у першу чергу зайнялися роботами з приймання встановлення та налагодження спеціальної та електронно – обчислювальної техніки.
    Організувати роботу частини допомагали головний бухгалтер БорисюкС.Г. та старший інспектор з кадрів – Спиридонов В.Б..
    Одним з етапів вводу частини стало приймання та комплексне опробування котельні у квітні 1987 року. До випробувань були залучені:
    - від в/ч 01980 начальник котельні –Карманюк П.В.;
    - від “Генпідрядника” – УНР-70 – капітан Гратій А.А..
    В тому ж місяці була створена перша добровільна пожежна дружина на чолі з майором Сичевським І.М. у складі службовців: Наумова В.А.; Варварука В.П.; Сенюка М.С.; Олексієнко М.М.; Томашевського М.В..
    Першим профспілковим лідером у травні 1987 року було обрано Наумова В.А.
    Наприкінці липня – початку серпня 1987 року у частину на посади прибули: інженера відділення технічного обслуговування - прапорщик Хоперський А.В.; - інженера відділення ТО – лейтенант Яцко Е.Е.; - інженера відділення ТО лейтенант Шпаков І.М.; - інженера відділення ТО лейтенант Урманчеєв Т.С.; інженера відділення ТО – лейтенант Єрмаков Д.Ф.; інженера відділення ТО – лейтенант Римарчук М.А.; старшого інженера відділення – лейтенант Криворотько Г.В.; старшого інженера відділення – майор Барсуков О.І.; інженера відділення ТО - старший прапорщик Коцюбинський М.І.; начальника відділення – майор Саєнко В.А.; начальника відділення – капітан Шуплик Н.В.; старшого інженера відділення – капітан Долгушин В.М.;
    Вересень – означився прибуттям наступних офіцерів на посади: старшого інженера штабу – капітан Юсупов О.Н.; старшого інженера штабу – майор Кліменко В.А.; старшого інженера відділення – ст. лейтенант Гвоздь Ю.Л.; старшого топографа відділення – капітан Шаблій Б.Л..
    Всі новоприбулі офіцери зразу ж направлялися на навчання у картографічний центр м. Ногинськ.

    В той же час частина понесла перші втрати у особовому складі – 27 жовтня 1987 року від хвороби помер заступник командира частини – головний інженер Медведєв Олег Іванович.

    В листопаді прибули на посади: старшого редактора частини – майор Шепіцен О.І.; начальника відділення – ст. лейтенант Кирилов С.А.; старшого інженера – ст. лейтенант Мальцев С.В.;
    Ось що про ці часи пише Липський В.Т.: “1987 рік закінчувався прибуттям з курсів навчання основного офіцерського складу, як з підрозділів обслуговування так і з виробничих підрозділів. Частина поступово виходила на початковий етап виконання виробничого плану зі створення цифрової картографічної інформації та повної організації життєдіяльності.
    Виробництво зі створення цифрових карт передбачало будівництво окремого військового містечка із самостійним життєзабезпеченням. Проектом передбачалось будівництво 14 та реконструкцію 2 об’єктів. На складність робіт впливали такі чинники як: створення спеціального захисту, оскільки цифрова картографічна інформація відноситься до таємної, встановлення спеціалізованих систем кондиціювання та вентиляції, а також особливого режиму енергозабезпечення. Разом із тим уже на середину 1988 року майже усі будівельні роботи на об’єктах були завершені та проведено попереднє їх приймання у відповідності до проектно-кошторисної документації. У цей час для проходження служби прибувають офіцери підполковник Бакарас Л.В., майори Дремлюх О.Л., Буланов О.С., Барсуков О.І., Саєнко В.А., капітани Долгушин В.Н., Кирилов С.О., Артюхов А.Я., ст. лейтенант Мальцев С.В. та інші, що активно включились в роботу з підготовки навчальної бази, організації виробництва, налагодження господарської діяльності.

    1988 рік
    В липні 1988 ріку на посаду заступника командира частини – головного інженера був призначений підполковник Ватутін О.Г.
    Активно ведуться роботи по побудові нового виробничого корпусу. Для посилення організації будівельних робіт в частину переведено на посаду старшого інженера - майора Гратія А.А. “Історія будівництва військового містечка, розвиток господарства частини, матеріально-технічне забезпечення виробництва зі створення цифрових карт тісно пов’язана з ім’ям полковника Анатолія Андрійовича Гратія. Проходячи службу в будівельних військах, Анатолій Андрійович очолив керівництво будівельними роботами військового містечка, а після їх, закінчення був переведений у відділення матеріально-технічного забезпечення аерофототопографічного загону. У службовому зростанні, проходячи службу з посади старшого інженера заслужено зайняв посаду заступника командира частини з матеріального забезпечення. У своїй роботі завжди відзначався чесністю, бажанням працювати, самостійно приймати рішення.” – Липський В.Т..
    А ось як про ці часи споминає сам полковник Гратій А.А.: “Наприкінці 1983 року було завершено розробку проектної документації і розпочати підготовчі роботи з будівництва військового містечка. Головним підрядником було визначено 70 – е Управління начальника робіт, яке очолював полковник Макаров М.Т.. Для ведення будівельних робіт ним була створений 14 будівельно – монтажна ділянка, якою з 18 квітня 1984 року до завершення робіт і здачі усіх будівель та споруд тобто червня 1988 року, якою керував автор цих строк. Військове містечко складалося з 25 будівель та споруд загальною вартістю 5 млн. 100 тис. карбованців. На той час це були досить великі кошти. Термін будівництва складав 2 роки але через низку причин він затягнувся на 4 роки. Будівництво передбачало створення повної інфраструктури життєзабезпечення а саме: автономне опалення, водопостачання, водовідведення, газо та енергопостачання, пожежегасіння, охоронну сигналізацію та телефонізацію. Головною будівлею став виробничий корпус, який коштував 1 млн. 600 тис. карбованців.
    Звертаючись до проектної документації хочеться відзначити той великий об’єм робіт, який було виконано:
    - на будівельні роботи пішло 1 млн. 100 тис. м3 бетону;
    - розроблено 11 млн. 800 тис. м3 землі;
    - змонтовано збірного залізобетону – 5100 м3;
    - на монолітні конструкції було вкладено понад 850 тонн арматури;
    - завезено 5400 м3 щебеню, 7071 м3 піску та 2100 м2 скла.
    Кількість будівельників було визначено у максимально завантажену зміну до 250 чоловік.
    Минуло 20 років і хочеться зауважити, що за весь непростий період становлення нашої держави вдалося зберегти у функціонуючому вигляді усі будівлі, споруди та комунікації. Ми маємо своє тепло, п’ємо чудову артезіанську воду, збудовано житловий будинок та переобладнано гуртожиток.”
    Збільшення чисельності особового складу вимагало організацію виховної роботи. В вересні 1988 року на посаду заступника командира частини по політичній частині прибув підполковник Мацкевич О.Є. “Перше, що його вразило у центрі – це велика кількість цивільних службовців та повна відсутність рядового складу. Але це не зменшувало, а мабуть ще підвищувало відповідальність роботи офіцера – вихователя.” – споминає полковник Мальцев С.В.


    Завершуються роботи по обладнанню виробничого корпусу. В частину надходить електронно – обчислювальна машина ЄС – 1061 (на той час найпотужніша обчислювальна машина у державі). Для її приймання була призначена комісія у складі: підполковника Бакараса Л.В., майора Липського В.Т., інженера-електроніка Красовського О.В., техніка ВЦ Петриковця Г.П.. Введено в робочу експлуатацію перший комплекс АРМ-К № ТО 221197.

    6 вересня 1988 року наказом Міністра оборони СРСР звільнено у відставку за ст. 60 пункту “б” (за хворобою) першого командира частини – полковника Гонту Анатолія Васильовича. “Мені довелося відвідувати Анатолія Васильовича у шпиталі м. Одинцово. Перші питання після привітання була про те, як надходить техніка, як її розміщують. По ходу розмови Анатолій Васильович надавав свої вимоги, як краще її розмістити. Він всяк час думав про центр, який створив майже своїми руками і як мені здавалося дуже хвилювався за те, що не міг знаходитися у той час у центрі подій в смт Коцюбинське.” – Мальцев С.В.
    Тимчасово виконуючим посаду командира частини було призначено підполковника Ватутіна О.Г.

    Наприкінці 1988 року проведено призначення офіцерів фахівців на посади: інженера відділення – ст. лейтенанта Мірошина О.В., старшого інженера - майора Панкратова А.Ф., начальника відділення – підполковника Балюка В.Д., начальника 1-го відділення 4 - ої частини – капітана Антоненко В.І., начальника відділення відділу технічного обслуговування – капітана Артюхова А. Я., старшого картографа відділення – ст. лейтенанта Любича Ю.М., начальника відділення частини – майора Іванова В.Г., начальника відділення частини – майора Софієнко Н.Д., старшого інженера відділення – капітана Гудальова М.І., старшого інженера відділення – майора Ємельянова В.О..

    Кінець 1988 року відзначився що одною видатною подією – здано до експлуатації першу чергу житлового будинку № 34 (п’ятиповерхова секція). Більшість квартир отримали службовці військової частини. Дехто з новоселів відсвяткував 1989 Новий рік у новій квартирі.

    1989 рік
    Особовий склад частини переїжджає з приміщень картографічної частини до нового корпусу. “Це був дуже клопітний час. Треба було отримати прилади, меблі, навести комфорт у приміщеннях. Все це виконувалося силами офіцерів та службовців підрозділів.” – згадує Мальцев С.В. Частина продовжувала поповнятися новими офіцерами. В січні 1989 року прибувають на посади: начальника зміни – капітан Чернецький В.А., ст. інженера відділення – капітан Васильєв А.С., старшого інженера – капітан Бульба О.С., старшого інженера – капітан Качан Ю.М., начальника відділення – майор Марченко А.С., заступника начальника частини – майор Смирнов В.Р., старшого інженера відділення – капітан Данилюк І.П..
    У січні 1989 року на посаду заступника командира частини – головного інженера прибув підполковник Смаглюк Ю.М.. Цей офіцер положив начало нового підходу до технічного забезпечення створення цифрової картографічної інформації. За його стараннями частина у 1991 році придбала першу персональну електронно – обчислювальну машину.
    В лютому - березні 1989 року прибувають на посади: начальника частини – Затонський В.Є., старшого інженера – капітан Сакмаров В.М., інженера відділу – ст. лейтенант Самчук В.А..

    9 лютого 1989 року на посаду командира частини призначено підполковника Ватутіна Олега Геннадійовича.
    Згадує Липський В.Т.: “Складний період історії аерофототопографічного загону із закінчення будівельних і монтажно-налагоджувальних робіт, виробниче освоєння технології створення цифрових карт та ведення військового господарства припав на час командування частиною полковника Ватутіна Олега Геннадійовича (1988 – 1993 роки). Практично завдяки його наполегливості були закінчені роботи у відповідності до проекту з налагодження автоматики енергозабезпечення, кондиціювання та вентиляції, а також очисних споруд. У виробництві цифрових карт запущені усі тринадцять комплексів АРМ-К та електронно-обчислювальна машина ЕС-1061, освоєні технології збору й обробки цифрової картографічної інформації, введено нову систему нормування робіт.”
    “Цей рік визначився видатною подією в житті центра і моєї особисто. Його відвідував начальник воєнно – топографічної служби Збройних Сил СРСР – генерал – полковник Бизов Б. Є. В подальшому у центр приїжджали офіцери управління – полковник Жданов, полковник Олександров та інші, але цей приїзд я буду пам’ятати на завжди. В моєму відділенні працював полковник запасу Юсупов Н.А., який знав Бориса Єфимовича особисто, тому я знав, що моє відділення обов’язково увійде до плану відвідування. Весь вечір напередодні я повторював доповідь. Для мене це була людина недосяжної величини. Але він виявився дуже ввічливою та простою людиною без всякого виду переваги. Після привітання поцікавився, як ідуть роботи, які існують проблеми.” – споминає полковник Мальцев С.В.
    В квітні 1989 року прибувають на посади: начальника частини – майор Васильєв О.Ф., начальника фінансового відділення - лейтенанта Скляр М.М..
    В червні - липні 1989 року прибувають на посади: старшого інженера – капітан Семеренко Г.В., інженера відділення – лейтенант Коваль О.В., інженера відділення – лейтенант Давидюк А.М..
    В серпні - вересні 1989 року прибувають на посади: начальника відділення – майор Федоренко В.І., старшого картографа – лейтенант ЧечельВ.Д., старшого інженера – капітан Ченцов С.К..
    В жовтні 1989 року прибувають на посади: інженера відділення – майор Трухан П.І..
    1990 – 1992 роки
    В 1990 році прибувають на посади: начальника відділення – майор Скуратовський В.В., старшого помічника начальника штабу – капітан Єрмаченков І.О., інженера відділення – капітан Дзусов В.Ю., начальника таємного відділення – прапорщик Бобко В.В., заступника начальника частини – майор Померанцев В.В., старшого картографа – лейтенант Корчинський М.М.,
    В 1991 році прибувають на посади: старшого інженера штабу – майор Шалаєв О.М., начальника частини – майор Григоренко Е.А., старшого інженера – капітан Погорєлов С.М., старшого інженера – капітан Нищик О.С.
    Але 1991 рік приніс і першу хвилю звільнення офіцерів у запас: майор Долгушин В.Н., підполковник Затонський В.Є., майор Кліменко В.А., майор Трухан П.І., майор Барсуков О.І., майор Ємельянов В.А.

    В 1992 році прибувають на посади: старшого інженера – капітан Любич Ю.М., інженера відділення - ст. лейтенант Кушнір Є.В., старшого картографа – ст. лейтенант Міхєєв О.Д., старшого інженера штабу – майор Скакодуб Л.О., начальника відділення – майор Рябчук О.П., начальника секретного відділення - ст. лейтенант Кулінський Д.М., старшого картографа – лейтенант Зрайченко С.В., старшого картографа – лейтенант Сорокапуд А.О., старшого картографа – лейтенант Петровський В.М., старшого картографа – лейтенант Фурманов К.В., старшого картографа – лейтенант Федченко О.П., старшого картографа – лейтенант Матвєєв І.В., старшого інженера – майор Ящук В.М., інженера відділення – лейтенант Степанов М.М., старшого картографа – лейтенант Татієвський О.М., старшого картографа – ст. лейтенант Касавченко Ю.О., старшого картографа – капітан Медведь П.С., начальника зміни – ст. лейтенант Черниш О.О., начальника відділення – капітан Назарук Ю.Т., начальника відділення – капітан Бекетов І.Ю., старшого інженера – майор Сплодитель В.В., начальника фінансового відділення – ст. лейтенант Полтавський Ю.І., старшого інженера – капітан Дьяченко А.П., інженера відділення – ст. лейтенант Севастьянов В.О., старшого інженера – майор Сапон А.Л., старшого інженера – майор Яковлєв В.С., старшого інженера – капітан Патлатюк І.А., старшого інженера - капітан Анісімов О.С., старшого інженера – майор Шовковий О.В.

    1992 рік - 11 березня помер начальник відділу технічного обслуговування підполковник Бакарас Л.В.,

    Відбувають на нові місця служби: підполковник Балюк В.Д., майор Юсупов А.Н., ст. лейтенант Скляр М.М., підполковник Смаглюк Ю.М., майор Ящук В.М., майор Шепіцен О.І., майор Рябчук О.П., майор Самчук В.А.,

    В зв’язку з розподілом Радянського Союзу ряд офіцерів не приймають нової присяги народу України та звільняються за ст. 59 п. “в” (за скороченням штатів): майор Антонечко В.І., ст. лейтенант Шпаков І.М., ст. лейтенант Чечель В.Д., майор Кирилов С.А., майор Васильєв А.С.,

    Звільняються зі служби: майор Нищик О.С., майор Панкратов А.Ф.,

    Заступником командира частини – головним інженером призначається підполковник Липський В.Т., заступником командира частини по матеріально – технічному забезпеченню – майор Гратій А.А..

    Цей рік приніс найбільші за весь час існування зміни у особистому складі прибуло 29 , вибуло – 16 офіцерів – фахівців.
    “За свою коротку історію центру довелося подолати низку серйозних випробувань, нас¬лідки яких іноді було важко передбачити. Так, коли Україна отримала незалежність і стала створювати власні Збройні Сили, пос¬тало питання про його подальше існування. Причому прихильників, які наполягали на тому, аби центр розформувати, було значно більше ніж тих, хто застерігав не робити цього. І все ж, останні, серед яких був і нинішній начальник військово-топографіч¬ного управління Генерального штабу - на¬чальник топографічної служби ЗС України генерал-майор В’ячеслав Жигулін, терпляче й наполегливо обстоювали свою точку зору, не втрачали надію на те, що центру буде-таки відведено гідне місце в структурі ЗС. Кінець-кінцем здоровий глузд переміг, і ко-лектив, у якому на той час Валентин Тофи¬лійович обіймав посаду головного інженера, без будь-яких скорочень увійшов до складу Української армії. Це мало б порадувати командування, а натомість... Центр залиши¬ло близько 50 відсотків висококласних спеціалістів, хоча в той період таке яви¬ще було характер¬не для усіх війсь¬кових колективів. Поїхали вони зде¬більшого в Росію, де суттєво зміцнили кадровий та на-уковий потенціал аналогічних кар¬тографічних під¬розділів.” (Народна армія від 18.12.1999 року)

    1993 – 1995 роки
    У квітні місяці 1993 року звільняється у запас полковник Ватутін О.Г.. Командиром частини призначається підполковник Липський Валентин Тофілійович.
    Заступником командира частини – головним інженером призначається майор Мальцев С.В.
    “Це було повною несподіванкою для мене. Я зрозумів що це вища ступінь довіри, яка буде вимагати від мене максимум відповідальності” – полковник Мальцев С.В.
    В 1993 році прибувають на посади: старшого картографа – ст. лейтенант Довгань І.Б., старшого картографа – ст. лейтенант Кісурін В.І., старшого картографа – лейтенант Рак О.А., старшого картографа – ст. лейтенант Перчун Г.М., старшого інженера – ст. лейтенанта Авраменко О.О., старшого інженера – капітан Афанасьєв Д.В., старшого інженера – лейтенант Олейник В.О., старшого інженера – лейтенант голуб В.О., старшого інженера – лейтенант Пилипе С.О., старшого інженера – лейтенант Жилик О.М., старшого інженера – лейтенант Швець О.В., юрисконсульта – лейтенант Пострибайло В.І., старшого інженера штабу – Прищепа С.В., начальника відділення – майор Циба М.В., начальника відділення – майор Куковський С.А., юрисконсульта – лейтенант Кулик В.П., заступника начальника частини – лейтенант Борщ А.А., інженера відділення – лейтенант Пілатович М.Б., ст. лейтенант Голубовський Г.Б., майор Мусієнко В.В., юрисконсульта – ст. лейтенант Крикус С.А., юрисконсульта – майора Садченко С.І.,
    Відбувають на нові місця служби: майор Сапон А.Л., майор Скакодуб Л.О., майор Гвоздь Ю.Л., капітан Єрмаков Д.Ф., ст. лейтенант Довгань І.Б., майор Назарук Ю.Т., полковник Корячко І.В., майор Єрмаченков І.О., ст. лейтенант Авраменко О. А., капітан Глуховський В.М., капітан Патлатюк І.А., майор Качан Ю.М.,
    Звільняються зі служби у запас: майор Сичевський І.М., майор Дзусов В.Ю., ст. лейтенант Татієвський О.М.,

    У липні місяці 1994 року звільняється у запас підполковник Мацкевич О.Є.. Заступником командира частини – начальником соціально психологічної служби призначається майор Садченко С.І.
    Згадує Валентин Тофілійович: “Описуючи успішну роботу та розв’язання складних задач, що супроводжували повсякденне життя колективу не можна не згадати роботу першого заступника командира частини з виховної роботи підполковника Мацкевича Олександра Євгенійовича. Це дійсно був вихователь, що завжди знаходив добре слово для людей незважаючи на час та негаразди. Особливо його слова, та досвід спілкування допомогли у перехідний, складний період переформування частини, та освоєння нових технологій.”
    В 1994 році прибувають на посади: інженера – лейтенант запасу Марисов В.В., старшого інженера – майор Гришов О.П., інженера – мол. лейтенант Динька С.Ф., інженера відділення – ст.. лейтенант Назарук В.Т., заступника начальника відділу – капітан Жигулін І.В., інженера відділення ст. лейтенант Герасименко О.О.,
    Відбувають на нові місця служби: майор Яковлєв В.С., майор Скуратівський В.В., підполковник Федоренко В.І., ст.. лейтенант Полтавський Ю.І., майор Бекетов І.Ю.,
    Звільняються зі служби у запас: майор Іванов В.Г., ст.. лейтенант Петровський В.М., підполковник Дремлюх О.Л., майор Померанцев В.В.,

    В жовтні місяці заступником командира частини призначено майора Медведя П. С.

    В 1995 році прибувають на посади: інженера відділення – лейтенант Бакарас В.Л., інженера відділення – лейтенант Савчук О.С., інженера відділення - ст. лейтенант Метель Д.В., інженера відділення – лейтенант Кедіс А.В., інженера відділення – ст. лейтенант Барановський Б.С.,
    Відбувають на нові місця служби: капітан Кісурін В.І.,
    Звільняється зі служби у запас: майор Криворотько Г.В.,
    Yevhen
    Yevhen
    Admin


    Кількість повідомлень : 1508
    Дата реєстрації : 27.12.2014
    Вік : 69
    Звідки : Українець

    Історична довідка Empty Re: Історична довідка

    Повідомлення автор Yevhen Сб Січ 03, 2015 12:18 pm

    1996 - 2006 роки
    В 1996 році прибувають на посади: начальника фінансового відділення – лейтенант Осіпов О.О., інженера відділення - мол. лейтенант Марісова М.М., інженера – лейтенант Садовий О.А., інженера – лейтенант Шинкар С.В., інженера – лейтенант Майстров О.О., інженера – лейтенант Сокульский О.Є., інженера – лейтенант Заплава О.М., інженера – лейтенант Смілий О.А., інженера – лейтенант Шкут М.Л., інженера – лейтенант Наконечний Т.В., інженера – лейтенант Асаулов А.В., старшого інженера – ст. лейтенант Григорчук О.В., начальника відділення – ст. лейтенант Кокозій Є.М., старшого інженера – ст.. лейтенант Панарін І.В.,

    Відбувають на нові місця служби: підполковник Мусієнко В.В.,

    У 1999 році заступником начальника центру – головним технологом призначено підполковника Мальцева С.В..

    У 2001 році начальником центру призначено підполковника Медведя Петра Степановича. Заступником начальника центру - головним інженером – полковника Артюхова А.Я..

    Центр включає до свого складу три додаткових відділу створених на базі складу топографічних карт, картографічної частини та складу матеріально – технічного майна.

    У 2002 році заступником начальника центру - головним інженером призначено підполковника Коваля О.В.
    У 2003 році начальником центру призначено підполковника Калачева Володимира Борисовича. Першим заступником начальника центру призначено майора Федченко О.П..
    У 2005 році заступником начальника центру - головним інженером призначено підполковника Сердитова Д.Г.
    У 2006 році заступником начальника центру призначено підполковника Гуцула С.Г.
    Перші курси. Перша продукція.
    У 1987 році, наказом командира частини № 58 від 25.05.87 р., організовуються перші курси виробничого навчання з підготовки техніків - картографів. “... Начальником курсів призначити начальника фотограмметричної частини майора Дремлюха О.Л. . Заняття на курсах розпочати з 1 червня ц.р.. Строк навчання – 6 місяців.”
    Проведення занять доручається службовцю ЗСУ, викладачу – Латишу С.В. Перші курси розпочалися 1 червня у наступному складі учнів: (з 1 червня) В.Н. Боримська; І.П. Барташук; О.І. Сичевська; О.Б. Брацейко; А.П. Грищенко (Олексієнко); А.В. Золотарьова; І.П. Жук; О.В. Поліщук; Л.В. Белявська; Ю.В. Смирнова; О.А. Литвин; А.І. Блах; (з 8 червня) І.С. Здебська; (з 3 серпня) П.І. Мальцев; (з 6 серпня) Г.С. Букатов; (з 25 серпня) А.О. Вороньок; О.М. Пальчіковський; (з 31 серпня) Клімов М.О.; (з 4 вересня) Кабачук І.В..

    30 листопада 1987 року, успішно склавши іспити, повний склад першого курсу виробничого навчання був переведений на посади техніків – картографів у 1-е відділення з окладом за посадою 112 руб. 50 коп. кожному.
    Таким чином було сформовано два виробничих підрозділа:
    - 1-е відділення 1-ої частини – начальник відділення майор Саєнко В.О. (у складі учнів виробничого навчання);
    - 2-е відділення 1-ої частини начальник відділення ст. лейтенант Кирилов С.О. (у складі інженерів - Красовської В.В., Погорєлової Л.А., Дремлюх Н.К.)

    Наказом № 157 від 30.11.87 року були організовані другі курси, яки очолив начальник 2-го відділення 1-ої частини ст. лейтенант Кирилов С.А.. На курси учнями були прийняті: Олексієнко С.І.; Балахнова Т.Ю.; Бондаренко Н.М.; Бандурівська Т. В.; Владимирова О.О.; Вахромеєва Л.А.; Єщенко О.А.; Євдокимова Л.І.; Ігнатенко О.В.; Кондратенко Т.І.; Коваленко Т.Г.; Лагідна Т.С.; Левченко Р.А.; Лямина І.В.; Лозко Н.М.; Марченко О.Л.; Проценко В.В.; Паршина І.С.; Степаненко Л.В.; Сахневич Т.В.; Остринська Г.О.; Трусевська О.І.; Хайруліна Н.С.; Харабара С.М.; Швець Н.В.; Блощинська Н.І..

    1987 рік завершався першими створеними плановими аркушами оригіналів службової інформації, які будуть у наступному році відправленні на приймання до головного законодавця стандартів військової цифрової картографії – військової частини 43651 м. Ногинськ та першими спробами створення цифрової картографічної інформації на комплексах АРМ -КП.

    Згадує Липський В.Т.: “В 1988 році розпочались інтенсивні монтажно-налагоджувальні роботи по введенню в експлуатацію спеціального технологічного обладнання. Цей процес супроводжувався і їх виробничим освоєнням. Таке паралельне ведення робіт дозволило на 1 січня 1989 року створити та закласти в інформаційний архів перших 10 номенклатурних аркушів цифрових карт. На протязі 1989 – 1990 років створювались цифрові карти масштабу 1:50 000 на закордонні території, що були визначені планами, доведеними до аерофототопографічного загону.”

    У травні 1988 року другі курси виробничого навчання були успішно завершені та випускники стали основою для формування 3-го відділення 1-ої частини (начальник відділення майор Сичевський І.М.), що завершило формування частини та вихід її на повну виробничу потужність (начальник частини – підполковник Дремлюх О.Л., старший редактор – майор Шепіцен О.І.).
    Необхідність підвищення відповідальності за якість продукції, що випускав загін, обумовило створення підрозділу аналізу та технічного контролю (начальник відділення – ст. лейтенант Мальцев С.В.). До складу відділення ввійшли кращі фахівці топографічної служби КЧВО - полковник запасу Юсупов Н.А., підполковник запасу Гольховий В.А., картограф Рязанцева М.М., картограф Дехтяренко С.В..
    В зв’язку з розширення виробництва виникла необхідність в підготовлених виконавцях, тому з серпня 1988 року були організовані треті курси виробничого навчання (найбільші курси з початку існування загону – 54 слухача). Начальником курсів було призначено майора Шепіцена О.І..
    31 грудня закінчується строк дії послаблених норм виконання робіт і з 1 січня 1989 року частина переходить на “Єдині норми часу для технічного нормування робіт”.
    Наряду з виконанням основного виробничого завдання офіцери частини (майор Гудальов М.І. та майор Качан Ю.М.) приймають участь у виконанні польових робіт у районі Чорнобильської АЕС.
    У 1990 році частина вийшла на повну виробничу потужність по створення цифрових карт на на двома шинному комплексі СМ 1420 та ЄС 1061.01 з використанням спеціалізованого програмного забезпечення “АРКА-РВ”.

    Перехід на комп’ютерні технології.

    У 1993 році проходить перше переобладнання робочих місць на нову електронно обчислювальну техніку – персональні ЕОМ та дигітайзери.
    Виконується перше виробниче завдання з використанням нового спеціалізованого програмного забезпечення “АРМ-КП” (виробництва ІТК АН Білорусі) – виготовлення цифрових карт масштабу 1:25 000 території 30-ти кілометрової зони Чорнобилю.
    Так цей час згадує Валентин Тофілійович: “За роки історії розвитку аерофототопографічного загону мабуть, найтяжчим були 1992 рік і перша половина 1993 року. Так склались обставини, що поряд із початком масового звільнення та переводу офіцерських кадрів та службовців ЗС у певних колах вищого керівного складу з’явилось питання доцільності виробництва цифрових карт для потреб Збройних Сил України та держави.
    Але здоровий глузд та наполеглива праця колективу, що лишився за підтримки Топографічного управління ГШ ЗС України дозволили не тільки відродити виробництво цифрових карт, але й розгорнути за рахунок упровадження нових технологій, які не поступались світовим аналогам нові підрозділи. 25 липня 1994 року аерофототопографічний загін у відповідності до Директиви МО України від 2 лютого 1994 року переформовується в Картографічний науково-інформаційний центр ТУ ГШ ЗС України. А 1 грудня 1995 року у відповідності до Директиви МО України від 11 серпня 1995 року назва змінюється на Картографічний інформаційний центр.
    Велику вдячність хочу принести всьому колективу центру, що працював у період 1993 – 2001 років, оскільки завдяки їх праці вдалося перевести виробництво зі створення цифрових карт на нові технології та сучасні технічні засоби. Це була робота подібна коли за радянських часів упроваджувалась технологія створення цифрових карт „Арка-РВ” у наслідок чого значна частина виконавців були представлені, та отримали „Державну премію”. На жаль, на даний час так і не оцінена праця колективу, що створив унікальний центр та має унікальнішу базу цифрової картографічної інформації.
    Величезну вдячність хочу донести через книгу офіцерам, що повірили в ідею створення такого виробництва і працювали з величезною віддачею. Особливо хочеться відзначити роботу полковника Мальцева С.В., полковника Артюхова А.Я., полковника Медведя П.С., полковника Садченко С.І., підполковника Куковського С.А., підполковника Любича Ю.М., підполковника Данилюка І.П., підполковника Бульбу О.С., підполковника Коваля О.В., підполковника Федченко О.П., підполковника Прищепу С.В., підполковника Зрайченка С.В., майора Коваленка В.П., майора Ченцова С.К., майора Борща А.А., майора Фурманова К.В., майора Севастьянова В.О.”

    У 1994 році центр переформовано у Картографічний науково - інформаційний центр ТУ ГШ ЗС України.
    “Основним завданням центру стає створення центрального банку картографічних даних (ЦБКД). Для реалізації завдання приймається автоматизована інформаційна картографічна система (АІКС),яка у своїй основі з’єднує з урахуванням досвіду міжнародної практики технологію збору первинних масивів цифрової картографічної інформації любого масштабу, її редагування. За результатами контрольних програм з’являється можливість її поновлення більш свіжими вихідними матеріалами. Визначилось і завдання ЦБКД - це забезпечення користувачів геоінформаційних систем (ГІС) коректними цифровими картами у необхідному обмінному форматі а також можливість на базі цифрових карт виконати автоматизованим способом складальні оригінали з видачею розчленених видавничих діапозитивів для офсетного друку кольорових тиражних відбитків топографічних карт. Робота АІКС забезпечується на базі введеної у центрі локальної мережі.” - Липський В.Т. “КІЦ ТС ЗСУ – 10 років”.

    1 грудня 1995 року Картографічний науково - інформаційний центр директивою МО України від 11 серпня 1995 року, переформовано у Картографічний інформаційний центр ТУ ГШ ЗС України.
    Створений у цьому році відділ математичного супроводження надав змогу доопрацювати вузьки сторони діючого програмного забезпечення та створити ряд програмних додатків, які працюють і до цього часу.
    Центр успішно співпрацював з НПП “ГЕОПРИБОР” м. Вінниця, яке постачає фотограмметричне обладнання. Фотограмметричний відділ центру формується на базі перших аналітичних фотограмметричних станцій “Стереоанаграф”. У подальшому центр співпрацює з ДНВП “Геосистема” (директор Малов В.І.), яка постачає фотограмметричні та картографічні сканери а також фотограмметричні станції нового покоління – “Дельта”.

    З 1996 року центр працював над створенням цифрової карти масштабу 1:50 000 на територію України у повному об’єктовому складі (до цього цифрові карти виготовлювалися по скороченому переліку об’єктів, що значно скорочувало можливість їх використання у різних галузях військового та народного господарства)
    “Я зрозумів, - що в геоінформаційних систе¬мах (ГІС) закладено коло-сальний прогрес. Наприклад, впровадження їх у США дає змогу зекономи-ти значні бюджетні кош¬ти. У зв'язку з цим виник¬ла дилема: або нам працю¬вати по-старому, створюючи цифрову карту території України масштабу 1:50 000, що містить напівоб'єктивну інформацію, або по-новому, тобто - таку карту, яка б давала повну інфор¬мацію. Вирішили піти другим шляхом. І ось чому. По-перше, перехід на сучасні техноло¬гії різко зменшував енерговитрати на створення цифрових карт найрізноманітніших масштабів. По-друге, з формуванням на базі сучасних технологій банку даних з'явилася можливість успішно виконувати завдання, пов'язані як зі створенням цифрових карт, так і з виготовленням повнокольорових топографічних карт.
    - Програму роботи центру в нових умовах ми по¬ділили на три етапи. Перший полягав у створенні цифрових карт території України за наявними картографічними матеріалами (і він вже, до речі, цілковито засвоєний). Другий за аерофото і космічними матеріалами, мета якого не стільки створення цифрових карт, скіль¬ки оновлення вже існуючих. Нині його вже практично реалізовано. І, нарешті, третій етап, виконання якого спеціалісти вже роз¬почали, передбачає проведення робіт з авто-матизованого видання топографічних карт на базі вже створених і оновлених цифрових карт.” З інтерв’ю Валентина Тофілійовича (Народна армія від 18.12.1999 року).

    Здача електронно обчислювальної техніки класу СМ та ЄС підштовхнула центр до більш скорішого переобладнання робочих місць сучасними ПЕОМ, що призвело до створення 150 робочих місць. Ця кількість робочих місць дозволила створити на даний час один з найбільших банків цифрових даних на території колишнього СРСР, в якому зберігається більш ніж 9 тис. Номенклатурних аркушів карт різних масштабів на територію Європи.
    У 2005 році центр розпочав створювати перші топографічні карти в стандартах НАТО. Вирішуючи це завдання центр знаходив нові рішення у створенні топографічних карт з використанням цифрової картографічної інформації.
    Виходячи з поставлених завдань по забезпеченню миротворчих операцій у Лівані частина виконувала роботи з створення електронної карти Лівану масштабу 1:50 000 та друку топографічних карт масштабів 1:50 000 – 1:200 000 – 20 номенклатурних аркушів в стандартах НАТО.
    За вихідний матеріал були прийняті кольорові тиражні відбитки масштабу 1:50 000 – 1:200 000 Радянського видання. На виході потрібно було отримати тиражні відбитки з сіткою системи цілевказання UTM та перетворити карти в систему координат WGS – 84. Крім цього потрібно було надати географічні назви російською та латиницею та зарамкове оформлення українською та англійською мовами. Строк виконання друку – 3 місяці. Для робіт не вперше використовувався редактор вітчизняної геоінформаційної системи “ОКО” (розробка “Геобіономика”) та ArcGis.
    Виходячи з намірів інтеграції України до НАТО частина отримала завдання по створенню топографічних карт масштабу 1:250 000 в стандартах НАТО.
    За вихідний матеріал були прийняті цифрові карти масштабу 1:200 000, які знаходяться у еталонному архіві картографічного центру. В зв’язку з застарілістю цифрового матеріалу прийнято рішення на поновлення контурного навантаження (гідрографії, промислових об’єктів, дорожньої мережі, забудови населених пунктів) за матеріалами космічного знімання “Landsat” та “IRS”. Прив’язка та поновлення цифрової картографічної інформації виконувалася за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення “ERDAS”, “ArcGis”, “Mapinfo”. Оформлення змісту карт та зарамкове оформлення проводиться засобами ArcGis (ArcView, PLTS).
    Виходячи з поставленних завдань по забезпеченню сумісних навчань на території Житомирського військового полігону виконувалися роботи по створенню електронної карти масштабу 1:50 000 та друку подвоєних топографічних карт масштабів 1:50 000 – 6 номенклатурних аркушів в стандартах НАТО.
    За вихідний матеріал були прийняті цифрові карти масштабу 1:50 000, які знаходяться у еталонному архіві картографічного центру. Оформлення змісту карт та зарамкове оформлення проводилося засобами ArcGis (ArcView, PLTS).
    Можна сказати, що на даний час фахівці центру засвоїли всі основні програмні продукти зі створення цифрових та електронних карт, що надає змогу обміну даними з усіма країнами, яки є виробниками цифрової картографічної інформації.

    Спорт та відпочинок

    Полювання та рибалка є невід’ємною частиною військового колективу. Наказ командира частини № 231 від 9 грудня 1988 року “Нижчепойменованих членів колективу рахувати тими що вибули у район урвища Кальне для проведення змагань з любительського підлідного лову риби...”. 1990 рік “Колективу військових мисливців дозволити у відповідності із планом роботи на 1990 рік виїзд на проведення полювання у Тетерівському військово – мисливському господарстві та виділити для цього автомобіль СМ-131... Старший команди сл. РА Спиридонов В.Б....”

    У 1988 році проводився туристичний зліт. Старший – майор Шепіцен О.І. Нажаль в подальшому це мероприємство не мало продовження.
    Загін приймав участь у спартакіаді спецчастин Київського гарнізону з чотирьох видів: шахи, настільний теніс (сл. РА Латиш С.В.) друге місце, міні-футбол – третє місце, волейбол – друге місце.

    У 1990-92 рр. Майстер спорту з авіаційного моделізму підполковник Дремлюх О.Л. неодноразово брав участь міжнародних змаганнях на кубок Миру.

    Щорічно на Новий Рік та 8 Марта в частині організуються невеликі КВН – концерти.

    Міжнародне співробітництво

    За період існування центру його неодноразово відвідували делегації топографічних служб держав, як близького так і далекого зарубіжжя. Слід визначити, що перша делегація, яка відвідала картографічний центр була з США, яка відвідала центр ще у період становлення нового цифрового виробництва на початку 90-х років. В послідуючому у центрі побували делегації Росії, Білорусі, Молдови, Великобританії, Франції, Італії, Туреччини, Болгарії, Румунії, Польщі, Угорщини, Словаччини, Литви.

    Склади топографічних карт
    Командири частини:
    підполковник Любич Микола Іванович;
    полковник Литвиненко Валерій Олександрович;
    підполковник Ковбасюк Олександр Сергійович
    Згадує колишній командир частини підполковник у відставці Любич Микола Іванович: “Військова частина 67662 (склад топокарт) до серпня 1978 року дислокувалася у м. Києві на вул. Жмеринській.
    За гроші, які надало місто, в СМТ Коцюбинське було побудовано комплекс споруд: 2-поверхова будівля (управління складу); 3 сховища для топокарт; залізнична колія.
    Для передислокація складу в побудоване містечко командуючий КВО виділив з в/ч 71780 (м. Дніпропетровськ) 40 військовослужбовців та 8 автомобілів.
    В серпні – вересні склад був передіслоковано.
    На цей період у складі знаходилося 50 млн. аркушів таємних топографічних карт. Особистий склад частини нараховував: офіцерів – 7; прапорщиків – 4; Робочих та службовців – 15 та охорона – 13 осіб.
    У стислі строки топографічні карти були розміщені на стелажі, а які не вмістилися – складалися у штабеля. Видача карт у війська не переривалася і під час переїзду.
    Щорічно особовий склад виконував наступні види робіт:
    - вивезенням топографічних карт з 450 ВКІ;
    - приймання та відправкою залізничних транспортів у інші округа;
    - видачею топографічних карт військовим частинам свого округу.
    У всіх мероприємствах (навчаннях), які проводилися в окрузі, особовий склад частини приймав активну участь.
    Щорічно на Жидачівському комбінаті проводилось перероблення знятих з застосування топографічних карт.
    За рахунок вивезення топографічних карт з 450 ВКФ та надходжень залізничних транспортів з інших округів, щорічно на складі кількість топографічних карт збільшувалася на 3-5 млн. аркушів. У 1988 році на складі зберігалося вже 80 млн. аркушів карт.”

    По матеріалам “КІЦ ТС ЗСУ – 10 років” . 2006р.
    Yevhen
    Yevhen
    Admin


    Кількість повідомлень : 1508
    Дата реєстрації : 27.12.2014
    Вік : 69
    Звідки : Українець

    Історична довідка Empty Re: Історична довідка

    Повідомлення автор Yevhen Чт Серп 08, 2019 10:44 am


    Спонсорований контент


    Історична довідка Empty Re: Історична довідка

    Повідомлення автор Спонсорований контент


      Поточний час Ср Травень 15, 2024 10:09 am