Медзвецкий Н.А.

1911-1916 генерал-майор Медзвецкий Н.А.


генерал-майор Медзвецкий Н.А.

Православный. Уроженец с. Нижняя Кропивна Гайсинского уезда Подольской губ. Образование получил в 4-хклассном Могилев-Подольском реальном училище и Житомирской классической гимназии (1889). В службу вступил 14.08.1889. Окончил военно-училищный курс Московского пех. юнкерского училища (1891). Выпущен во 2-ю вылазочную батарею Новогеоргиевской креп. артиллерии. Подпоручик (ст. 05.08.1891). Поручик (ст. 10.08.1894). Штабс-Капитан (ст. 19.07.1898). Окончил Николаевскую академию генштаба (1899; геодезическое отделение по 1-му разряду). Капитан (ст. 02.06.1899). Состоял при военно-топографическом отделе штаба Туркестанского ВО (26.03.-04.06.1901). Производитель астрономических работ при военно-топографическом отделе штаба Туркестанского ВО (04.06.1901-17.02.1904). Цензовое коандование ротой отбывал в 17-м Туркестанском стр. батальоне (25.11.1901-08.12.1902). Подполковник (ст. 06.12.1903). Состоял при военно-топографическом отделе штаба Приамурского ВО (17.02.1904-01.05.1905). Помощник начальника геодезического отдела военно-топографического управления Гл. Штаба (01.05.-25.06.1905). Помощник начальника геодезического отдела военно-топографического управления ГУГШ (25.06.1905-22.04.1909). Полковник (пр. 1907; ст. 06.12.1907; за отличие). Начальник геодезического отделения военно-топографического отдела ГУГШ (22.04.1909-27.04.1911). Начальник военно-топографического училища (назн. 27.04.1911; утв. 14.04.1913; в должности на 01.01.1916 и 03.01.1917). Ген-майор (пр. 14.04.1913; ст. 06.12.1913; за отличие). Весной 1917 одним из первых самовольно прибыл в Киев для службы в «украинизированных» частях. Начальник Киевской военно-топографической съемки (с 31.05.1917). Начальник управления Киевской военно-топографической съемки (с 24.11.1917). Начальник Главного геодезического управления армии УНР (с 10.03.1918). В армии Украинской Державы в той же должности. После падения гетмана - в армии УНР. Начальник Гл. геодезич. управления Ген. штаба УНР (23.12.1918-06.08.1922). С 1919 член Совета Военного министерства УНР. В 1920 читал лекции в Каменец-Подольской сводной военной школе. С 1920 генерал-поручик. После интернирования в Польше с 1921 старший ассистент в обсерватории Ягеллонского университета в Кракове, с 1924 - в Варшаве в Главном управлении мер, где работал до конца жизни, член научного коллегиума ГУМ. Умер в Варшаве. Похоронен на кладбище Воля.
Награды: ордена Св. Станислава 3-й ст. (1902); Св. Анны 3-й ст. (1905); Св. Станислава 2-й ст. (06.12.1910); Св. Владимира 3-й ст. (06.12.1913); Св. Станислава 1-й ст. (ВП 22.03.1915; с 01.01.1915).

http://www.grwar.ru/persons/persons.html?id=3380&PHPSESSID=91e1080c0f732684e2b59eb3ed018a08

Юлія Новіцька

(м. Житомир)

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ МИКОЛИ КОВАЛЯ-МЕДЖВЕЦЬКОГО В КРАКОВІ ЗА ЧАСІВ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

Після закінчення національно-визвольних змагань 1917-1920 років більшість колишніх діячів Центральної Ради, Директорії була змушена покинути рідну землю і виїхати на територію інших держав.
Не став винятком і генерал-хорунжий УНР Микола Коваль-Меджвецький.
Микола Коваль-Меджвецький - геодезист і астроном. Народився 4 лютого 1868 року в Нижній Кропивні в Подільській губернії.
Відомостей про родину відомо дуже мало. Відомо, що батька звали Атаназій. Микола став сиротою ще в дитячому віці [4, s.509].
Початкову освіту здобув в Могильові-Подільському. В 1889 році закінчив класичну гімназію в Житомирі. Після цього вступає до офіцерської піхотної школи у Москві, яку закінчує 1891 року і отримує розподіл у фортецю в Модліні, де служить підпоручиком Другої новогеоргіївської батареї. В 1894 році отримує званя поручика, а 1898 році - штабс-капітана [1]. Після того як прослужив там п'ять років, він здав екзамени на геодезійний факультет Академії Головного Штабу в Санкт-Петербурзі, де проходив підготовку з вищої геодезії і геодеційної астрономії. В 1901 році закінчивши академію з відзнакою, став керівником астрономічно-геодезійної обсерваторії в Чарджоу в Туркменістані, отримав звання капітана. Це один з об'єктів, який був призначений Міжнародною геодезійною комісією по спостереженню змін напрямку обернення земної осі. В 1904 році вчений проводив тріангуляційні заміри в Макджурії, а в 1905-1911 роках був головою топографічного відділу Головного штабу. На цій посаді виконав одне з найбільших своїх досліджень: замір тріангуляційної бази під Санкт-Петербургом найсучаснішими на той час шведськими дротами Ядеріна, для яких сконструював компаратор (для вимірювання напруги). В 1907 році став полковнком. В 1911-1917 роках був в рангу генералом і комендантом військової школи топографів в Санкт-Петербурзі [4, s.509].
Весною 1917 року самовільно прибув до Києва маючи на меті українізувати місцеві військові частинию. В кінці травня цього ж року став на чолі Київського військового топографічного управління. З половини березня 1918 року був головою Головного геодезійного управління української армії[1]. Одночасно в 1919 році увійшов до складу Ради військового міністерства УНР [3, с58]. В 1920 році викладав у військовій юнацікій школі в Кам'янці-Подільському [З, с.381]. В тому самому році отримує звання генерала-поручика. В кінці 1920 року разом з українським військом інтернований до Польщі [1].
З жовтня 1921 року до січня 1924 року працював в Ягеллонському університеті у Кракові старшим асистентом астрономічної обсерваторї [2, s.177]. Потім переїхав до Варшави і почав працювати в Головній установі мір, де працював аж до сметрі.
Помер в Варшаві 10 вересня 1929 року і був похований на православному цвинтарі на Волі (район Варшави). Залишив дружину Катерину.
В Головній установі мір займав посаду члена наукової колегії і керівника відділів метрології, гравіметричності та часу. Вчений працював над удосконаленням методик досліджень цих трьох елементів для потреб геодезії. Під його керівництвом було сконструйовано головний компаратор (для метрових досліджень або коротких замірів) та кілька геодезійних компараторів, в тому числі і для дротів Ядеріна. Також брав участь в початкових геодезійних роботах:
керував вимірюванням трангуляційних баз: Озарів-Бялути гродненської і шубінської. Крім цього спільно з професором Е. Вархаловським проводив трангуляцію і робив астрономічні спостереження при замірах Варшави. На замовлення Краківської астрономічної обсерваторії зробив гравіметричні заміри багатьох пунктів у Гдині, Картузах і Варшаві [4, s.509]. *'u
Польська Академія Творчості визнала видатні заслуги Миколи Коваль-Меджвецького в галузі геодезії і запросила його в Національний комітет геодезійної-геофізичної унії. Також він був членом редакційних комітеті» щомісячника "Przegląd Mierniczy" ("Огляд вимиру) і квартальника "Wiadomości Służby Geograficznej" ("Відомості географічної служби"). Крім цього були опубліковані інші його праці, які вийшли друком в 1928-1929 роках у Варшаві:
"Ekspedycja grawimetryczna w г. 1926" ("Гравіметрична експедиція в1926 р"), "Czterowahadłowy przyrząd Stemecka do pomiarów przyśpieszenia siły ciężkości" ("Чотирьохрозмахуючий прилад Стернецького для вимірювання прискореня сили тяжіння"), "Wyznaczenie siły ciężkości w Gdyni, Kartuzach i Warszawie" ("Визначення сили тяжіння в Гдинї, Картузах і Варшаві"), "Komparator geodezyjny Głównego Urzędu Miar" ("Ґеодезійний компаратор Головного офісу мір") [4, s.510].
Отже, Микола Коваль-Меджвецький - видатний вчений українського походження який працював на благо науки спочатку в Російській імперії, потім в Україні і закінчив своє наукове життя в Другій Речі Посполитій.
~ Література:
1. Kowal-Miedźwiecki Mikołaj; - Режим доступу: http://pl.wikipedia.org/wiki/Miko%C5%82aj_Kowal-Mied%C5%BAwiecki
2. Perkowska U. Corpus Academicorum Facultatis Philosophiae Universitatis* lagellonicae (1880-1945) /Perkowska U. / Z prac archiwum Uniwersytetu Jagiellońskiego. -Kraków, 2007. - T. 6. - s. 177.
3. Руккао A.O. "Разом з польським військом": Армія Української Народної Республіки 1920 р. (структура, організація, чисельність, уніформа) / Руккас А.О. - Ніжин: Видавець ПП Лисенко M M , 2013.-480 с.
4. Sawicki К. Kowal-Miedźwiecki Mikołaj (1868-1929) //Polski Słownik Biograficzny: w48 t. / Red. E. Rostworowski. -T. XIV: -Wrocław - Warszawa - Kraków Zakład Narodowy imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968-1969. - S. 509-510.