Форум
До перемоги йшли за картами
Велика Вітчизняна війна була суворим випробуванням для всього народу колишнього СРСР, його Червоної армії та її воєнно-топографічної служби (ВТС) зокрема. З початком війни частини цієї служби, які виконували польові топогеодезичні роботи у безпосередній близькості до державного кордону, а також окружні та армійські склади топографічних карт прикордонного угруповання Червоної армії, потрапили під удари фашистських військ та зазнали значних втрат.
Водночас у тилу діючої армії в червні — липні 1941 року на базі чинних військових частин ВТС було сформовано 15 топогеодезичних загонів та дві картографічні фабрики, які, до речі, існують і сьогодні як топогеодезичні центри топографічної служби Збройних Сил України, що дислокуються в Чернівцях та Шепетівці.
З перших і до останніх днів війни найголовнішим завданням топографічної служби Червоної армії було повне та безперебійне забезпечення діючої армії високоякісними топографічними картами — одним із важливих та необхідних засобів управління військами.
Велика Вітчизняна війна ще раз довела важливість забезпечення військ топографічними картами. Перед її початком були створені та прийняті для забезпечення військ лише великомасштабні карти на прикордонні райони до лінії Ленінград — Київ — Херсон і на район Харкова. Не були створені в достатній кількості дрібномасштабні карти на внутрішні райони країни (примірники масштабу 1 : 200 000 тільки почали створювати, їх у військах фактично не було). Якість карт була різною, а їх загальний запас у військах та на складах топографічних карт становив близько 550 млн примірників.
Безпосередньо на початку війни на складах карт у західних прикордонних воєнних округах (Ленінградському, Прибалтійському, Білоруському, Київському, Одеському) були створені загальні запаси карт — близько 260 млн примірників. Але внаслідок раптового нападу противника значна частина цих запасів (приблизно 100 млн) була знищена або втрачена. Тому виникли серйозні труднощі в забезпеченні військ топокартами. Перед військовими топографами постало відповідальне завдання: у короткий термін, усього за шість місяців, виконати знімання й складання топографічних карт масштабів 1 : 100 000 та 1 : 500 000 на внутрішні райони європейської частини країни та забезпечити ними війська.
Незважаючи на великі труднощі воєнного часу, несприятливі погодні умови осені й зими 1941 року, це завдання Генерального штабу Червоної армії топографічна служба виконала успішно.
У наступні роки Великої Вітчизняної війни війська діючої армії ніколи не відчували нестачі топографічних карт, а починаючи з 1942 року, забезпечення військ картами стало плануватися і здійснюватися з урахуванням перспектив ведення війни.
Крім топографічних карт, військами використовувались і спеціальні карти та фотодокументи про місцевість і плани міст. Це були головним чином розвідувальні, бланкові карти і фотопанорами переднього краю оборони противника. Під час ведення оборонних боїв у 1941 — 1942 роках найбільший попит у військах мали великомасштабні карти (1 : 25 000 та 1 : 50 000), а у наступі — карти масштабу 1 : 100 000.
Протягом війни постійно удосконалювалася система забезпечення військ топографічними картами. Так, у найважливіших операціях середини і кінця Великої Вітчизняної війни, особливо у Білоруській (1944 р.), Вісло-Одерській (1945 р.), Берлінській (1945 р.) та деяких інших, фронтові запаси топографічних карт становили від 5 до 10 млн примірників, а в арміях — до 500 тисяч.
У ході операцій велику популярність у військах мали спеціальні карти та різні види графічних документів з інформацією про місцевість. Вони використовувалися як додаткові засоби в ході оцінки обстановки і прийняття рішень, а також під час організації управління військами. До переліку спеціальних карт, що виготовлялися частинами ВТС, належали такі: бланкові та рельєфні карти, карти родів військ (танкові, артилерійські), плани міст, залізничних вузлів, аеродромів, розвідувальні схеми тощо. Основні графічні документи: плани цілей, схеми маршрутів, схеми вузлів оборони противника, вогневі планшети, стрілецькі картки, схеми затоплення, довідки про місцевість тощо.
У цей період з’явились нові види спеціальних карт і фотодокументів про місцевість: карти дорожньої мережі, зимових автомобільних шляхів, загороджень, інженерних споруд, схеми полів невидимості, гідрографії та гідротехнічних споруд, водних рубежів і ділянок форсування річок. Широкого вжитку набула бланкова карта.
Поряд із забезпеченням військ топографічними картами, спеціальними картами і фотодокументами про місцевість одним з головних завдань топографічної служби було забезпечення артилерії діючої армії вихідними геодезичними даними. При цьому в перші два роки війни частини ВТС були змушені не тільки створювати вихідну геодезичну основу для артилерії, щільність якої у найважливіших операціях становила 200 і більше артилерійських стволів на один кілометр фронту, але і виконувати великий обсяг робіт з прив’язки елементів її бойових порядків. Оскільки артилерійська топографічна служба на той час ще тільки створювалася. Так, фронтовими топографічними частинами за перший рік війни було визначено близько 61 тисячі геодезичних пунктів і пунктів артилерійських геодезичних мереж, прив’язано понад 20 тисяч позицій артилерії, здійснено інструментальне визначення координат близько 5 тисяч важливих об’єктів — цілей противника.
У наступних операціях частини ВТС виконували, як правило, тільки розвиток опорних геодезичних мереж зі щільністю 1 пункт на 15 кв. км. На підставі цих пунктів артилерійська топографічна служба вже здійснювала ущільнення артилерійських геодезичних мереж до 3-4 пунктів на 1 кв. км і від них прив’язку елементів бойових порядків артилерії. Причому, частини ВТС дуже часто залучалися до контролю точності прив’язки артилерійських позицій. Така схема забезпечення артилерії вихідними геодезичними даними показала високу ефективність.
У битвах під Москвою і Сталінградом, на Курській дузі, при форсуванні Дніпра, в операціях з визволення території країн Східної Європи і в завершальних битвах військові топографи виконували величезний обсяг геодезичних робіт. Всього за роки війни визначено приблизно 200 тисяч геодезичних пунктів у районах вогневих позицій артилерії, виконано прив’язку понад 90 тисяч вогневих позицій, здійснено інструментальне визначення координат близько 30 тисяч важливих об’єктів — цілей противника.
Топографічна розвідка проводилася для перевірки відповідності змістовного навантаження топографічних карт дійсному стану місцевості, стану збереження геодезичних пунктів, зібрання додаткових відомостей про місцевість та об’єкти на ній, що необхідні штабам усіх рівнів, а також виявлення та зібрання для подальшого використання трофейних топогеодезичних матеріалів і засобів топогеодезичного забезпечення противника. Заходи топографічної розвідки виконувалися частинами ВТС і самими військами.
Обробка матеріалів повітряної розвідки виконувалася в основному силами топографічних служб фронтів. Контрольні прив’язки показували, що достовірність дешифрування елементів оборони противника була дуже високою.
Топографічна служба за роки війни пройшла нелегкий і славний шлях. Вона з честю витримала важкі випробування початкового періоду війни, успішно виконала всі завдання командування з топогеодезичного забезпечення військ. Військові топографи, як і всі воїни Червоної армії, явили собою зразки мужності та справжнього героїзму. За зразкове виконання бойових завдань командування понад чотирьох тисяч військових топографів, геодезистів і картографів удостоєно високих урядових нагород, 20 військових частин воєнно-топографічної служби Червоної армії нагороджено бойовими орденами. Зокрема, 26-й моторизований топографічний загін нагороджено двічі — орденом Червоної Зірки та орденом Олександра Невського, 36-й моторизований топографічний загін — орденом Червоної Зірки і Червоного Прапора, окрім того, йому присвоєно почесну назву «Штеттінський» (до розформування у 2006 році дислокувався у м. Дніпропетровськ).
На підставі вивчення та аналізу досвіду топогеодезичного забезпечення бойових дій військ у Великій Вітчизняній війні можна зробити важливі висновки, які є актуальними і сьогодні. По-перше, війна підтвердила правильність одного з головних принципів топогеодезичного забезпечення військ, який полягає у тому, що території імовірних театрів воєнних дій повинні завчасно готуватися у топогеодезичному плані. По-друге, першим за важливістю завданням топогеодезичного забезпечення військ є забезпечення топографічними картами. Це передбачає створення та регулярне оновлення запасів топографічних карт, їх завчасне доведення до військ. Окрім того, досвід Великої Вітчизняної війни підтвердив необхідність забезпечення артилерії вихідними геодезичними даними для підвищення ефективності вогневого ураження противника. Елементи бойових порядків артилерії мають прив’язуватися на повній геодезичній основі, що забезпечує точність, швидкість і централізацію управління артилерійським вогнем, особливо при веденні маневрених бойових дій, форсуванні водних перешкод, введенні у битву других ешелонів військ.
Топографічні служби армій та фронтів на всіх етапах Великої Вітчизняної війни великих зусиль докладали для забезпечення військ спеціальними картами, бойовими графічними документами, ведення безперервної топографічної розвідки, забезпечення військ розвідувальними даними про противника на підставі обробки матеріалів повітряної розвідки. У перший рік війни штаби родів військ та органи управління в цілому не уявляли сутності топогеодезичного забезпечення військ та можливостей Воєнно-топографічної служби. Велика Вітчизняна війна яскраво показала значення топографічної підготовки військ. Тверді навички командирів усіх рівнів щодо використання всіх видів геодезичних документів з інформацією про місцевість та об’єкти на ній безпосередньо впливають на управління підпорядкованими військами, ефективність застосування озброєння та військової техніки.
Досвід топогеодезичного забезпечення військ в операціях Великої Вітчизняної війни є безцінним надбанням топографічної служби і застосовується як при організації топогеодезичного забезпечення Збройних Сил України, так і під час навчання та виховання особового складу топографічної служби на кращих традиціях наших попередників.
Oлександр ЧОРНОКНИЖНИЙ
начальник кафедри геоінформаційного забезпечення інституту інформаційних технологій Національного університету оборони України, кандидат технічних наук, доцент, полковник
http://www.na.mil.gov.ua/number/4721/1022.htm
Велика Вітчизняна війна була суворим випробуванням для всього народу колишнього СРСР, його Червоної армії та її воєнно-топографічної служби (ВТС) зокрема. З початком війни частини цієї служби, які виконували польові топогеодезичні роботи у безпосередній близькості до державного кордону, а також окружні та армійські склади топографічних карт прикордонного угруповання Червоної армії, потрапили під удари фашистських військ та зазнали значних втрат.
Водночас у тилу діючої армії в червні — липні 1941 року на базі чинних військових частин ВТС було сформовано 15 топогеодезичних загонів та дві картографічні фабрики, які, до речі, існують і сьогодні як топогеодезичні центри топографічної служби Збройних Сил України, що дислокуються в Чернівцях та Шепетівці.
З перших і до останніх днів війни найголовнішим завданням топографічної служби Червоної армії було повне та безперебійне забезпечення діючої армії високоякісними топографічними картами — одним із важливих та необхідних засобів управління військами.
Велика Вітчизняна війна ще раз довела важливість забезпечення військ топографічними картами. Перед її початком були створені та прийняті для забезпечення військ лише великомасштабні карти на прикордонні райони до лінії Ленінград — Київ — Херсон і на район Харкова. Не були створені в достатній кількості дрібномасштабні карти на внутрішні райони країни (примірники масштабу 1 : 200 000 тільки почали створювати, їх у військах фактично не було). Якість карт була різною, а їх загальний запас у військах та на складах топографічних карт становив близько 550 млн примірників.
Безпосередньо на початку війни на складах карт у західних прикордонних воєнних округах (Ленінградському, Прибалтійському, Білоруському, Київському, Одеському) були створені загальні запаси карт — близько 260 млн примірників. Але внаслідок раптового нападу противника значна частина цих запасів (приблизно 100 млн) була знищена або втрачена. Тому виникли серйозні труднощі в забезпеченні військ топокартами. Перед військовими топографами постало відповідальне завдання: у короткий термін, усього за шість місяців, виконати знімання й складання топографічних карт масштабів 1 : 100 000 та 1 : 500 000 на внутрішні райони європейської частини країни та забезпечити ними війська.
Незважаючи на великі труднощі воєнного часу, несприятливі погодні умови осені й зими 1941 року, це завдання Генерального штабу Червоної армії топографічна служба виконала успішно.
У наступні роки Великої Вітчизняної війни війська діючої армії ніколи не відчували нестачі топографічних карт, а починаючи з 1942 року, забезпечення військ картами стало плануватися і здійснюватися з урахуванням перспектив ведення війни.
Крім топографічних карт, військами використовувались і спеціальні карти та фотодокументи про місцевість і плани міст. Це були головним чином розвідувальні, бланкові карти і фотопанорами переднього краю оборони противника. Під час ведення оборонних боїв у 1941 — 1942 роках найбільший попит у військах мали великомасштабні карти (1 : 25 000 та 1 : 50 000), а у наступі — карти масштабу 1 : 100 000.
Протягом війни постійно удосконалювалася система забезпечення військ топографічними картами. Так, у найважливіших операціях середини і кінця Великої Вітчизняної війни, особливо у Білоруській (1944 р.), Вісло-Одерській (1945 р.), Берлінській (1945 р.) та деяких інших, фронтові запаси топографічних карт становили від 5 до 10 млн примірників, а в арміях — до 500 тисяч.
У ході операцій велику популярність у військах мали спеціальні карти та різні види графічних документів з інформацією про місцевість. Вони використовувалися як додаткові засоби в ході оцінки обстановки і прийняття рішень, а також під час організації управління військами. До переліку спеціальних карт, що виготовлялися частинами ВТС, належали такі: бланкові та рельєфні карти, карти родів військ (танкові, артилерійські), плани міст, залізничних вузлів, аеродромів, розвідувальні схеми тощо. Основні графічні документи: плани цілей, схеми маршрутів, схеми вузлів оборони противника, вогневі планшети, стрілецькі картки, схеми затоплення, довідки про місцевість тощо.
У цей період з’явились нові види спеціальних карт і фотодокументів про місцевість: карти дорожньої мережі, зимових автомобільних шляхів, загороджень, інженерних споруд, схеми полів невидимості, гідрографії та гідротехнічних споруд, водних рубежів і ділянок форсування річок. Широкого вжитку набула бланкова карта.
Поряд із забезпеченням військ топографічними картами, спеціальними картами і фотодокументами про місцевість одним з головних завдань топографічної служби було забезпечення артилерії діючої армії вихідними геодезичними даними. При цьому в перші два роки війни частини ВТС були змушені не тільки створювати вихідну геодезичну основу для артилерії, щільність якої у найважливіших операціях становила 200 і більше артилерійських стволів на один кілометр фронту, але і виконувати великий обсяг робіт з прив’язки елементів її бойових порядків. Оскільки артилерійська топографічна служба на той час ще тільки створювалася. Так, фронтовими топографічними частинами за перший рік війни було визначено близько 61 тисячі геодезичних пунктів і пунктів артилерійських геодезичних мереж, прив’язано понад 20 тисяч позицій артилерії, здійснено інструментальне визначення координат близько 5 тисяч важливих об’єктів — цілей противника.
У наступних операціях частини ВТС виконували, як правило, тільки розвиток опорних геодезичних мереж зі щільністю 1 пункт на 15 кв. км. На підставі цих пунктів артилерійська топографічна служба вже здійснювала ущільнення артилерійських геодезичних мереж до 3-4 пунктів на 1 кв. км і від них прив’язку елементів бойових порядків артилерії. Причому, частини ВТС дуже часто залучалися до контролю точності прив’язки артилерійських позицій. Така схема забезпечення артилерії вихідними геодезичними даними показала високу ефективність.
У битвах під Москвою і Сталінградом, на Курській дузі, при форсуванні Дніпра, в операціях з визволення території країн Східної Європи і в завершальних битвах військові топографи виконували величезний обсяг геодезичних робіт. Всього за роки війни визначено приблизно 200 тисяч геодезичних пунктів у районах вогневих позицій артилерії, виконано прив’язку понад 90 тисяч вогневих позицій, здійснено інструментальне визначення координат близько 30 тисяч важливих об’єктів — цілей противника.
Топографічна розвідка проводилася для перевірки відповідності змістовного навантаження топографічних карт дійсному стану місцевості, стану збереження геодезичних пунктів, зібрання додаткових відомостей про місцевість та об’єкти на ній, що необхідні штабам усіх рівнів, а також виявлення та зібрання для подальшого використання трофейних топогеодезичних матеріалів і засобів топогеодезичного забезпечення противника. Заходи топографічної розвідки виконувалися частинами ВТС і самими військами.
Обробка матеріалів повітряної розвідки виконувалася в основному силами топографічних служб фронтів. Контрольні прив’язки показували, що достовірність дешифрування елементів оборони противника була дуже високою.
Топографічна служба за роки війни пройшла нелегкий і славний шлях. Вона з честю витримала важкі випробування початкового періоду війни, успішно виконала всі завдання командування з топогеодезичного забезпечення військ. Військові топографи, як і всі воїни Червоної армії, явили собою зразки мужності та справжнього героїзму. За зразкове виконання бойових завдань командування понад чотирьох тисяч військових топографів, геодезистів і картографів удостоєно високих урядових нагород, 20 військових частин воєнно-топографічної служби Червоної армії нагороджено бойовими орденами. Зокрема, 26-й моторизований топографічний загін нагороджено двічі — орденом Червоної Зірки та орденом Олександра Невського, 36-й моторизований топографічний загін — орденом Червоної Зірки і Червоного Прапора, окрім того, йому присвоєно почесну назву «Штеттінський» (до розформування у 2006 році дислокувався у м. Дніпропетровськ).
На підставі вивчення та аналізу досвіду топогеодезичного забезпечення бойових дій військ у Великій Вітчизняній війні можна зробити важливі висновки, які є актуальними і сьогодні. По-перше, війна підтвердила правильність одного з головних принципів топогеодезичного забезпечення військ, який полягає у тому, що території імовірних театрів воєнних дій повинні завчасно готуватися у топогеодезичному плані. По-друге, першим за важливістю завданням топогеодезичного забезпечення військ є забезпечення топографічними картами. Це передбачає створення та регулярне оновлення запасів топографічних карт, їх завчасне доведення до військ. Окрім того, досвід Великої Вітчизняної війни підтвердив необхідність забезпечення артилерії вихідними геодезичними даними для підвищення ефективності вогневого ураження противника. Елементи бойових порядків артилерії мають прив’язуватися на повній геодезичній основі, що забезпечує точність, швидкість і централізацію управління артилерійським вогнем, особливо при веденні маневрених бойових дій, форсуванні водних перешкод, введенні у битву других ешелонів військ.
Топографічні служби армій та фронтів на всіх етапах Великої Вітчизняної війни великих зусиль докладали для забезпечення військ спеціальними картами, бойовими графічними документами, ведення безперервної топографічної розвідки, забезпечення військ розвідувальними даними про противника на підставі обробки матеріалів повітряної розвідки. У перший рік війни штаби родів військ та органи управління в цілому не уявляли сутності топогеодезичного забезпечення військ та можливостей Воєнно-топографічної служби. Велика Вітчизняна війна яскраво показала значення топографічної підготовки військ. Тверді навички командирів усіх рівнів щодо використання всіх видів геодезичних документів з інформацією про місцевість та об’єкти на ній безпосередньо впливають на управління підпорядкованими військами, ефективність застосування озброєння та військової техніки.
Досвід топогеодезичного забезпечення військ в операціях Великої Вітчизняної війни є безцінним надбанням топографічної служби і застосовується як при організації топогеодезичного забезпечення Збройних Сил України, так і під час навчання та виховання особового складу топографічної служби на кращих традиціях наших попередників.
Oлександр ЧОРНОКНИЖНИЙ
начальник кафедри геоінформаційного забезпечення інституту інформаційних технологій Національного університету оборони України, кандидат технічних наук, доцент, полковник
http://www.na.mil.gov.ua/number/4721/1022.htm
