Форум
Державне творення (формування) картографо-геодезичної залежності України
Автор: СПУ
Дата: 2013-05-23
Вітаючи працівників геології, геодезії та картографії з нагоди їхнього професійного свята, 7.04.2013 р. Прем’єр-міністр М. Азаров, зокрема, написав: «…завдяки Вашому ентузіазму, мужності та прагненню до вічного пошуку ми складаємо літопис Землі, відкриваємо нові родовища, пізнаємо світ і прогнозуємо майбутнє нашої планети. Без освоєння природних ресурсів неможливо уявити національну економіку, і в цьому беззаперечна заслуга геологів, геодезистів та картографів. Сьогодні перед Україною, а отже, і перед Вами стоїть нагальне завдання здобути енергетичну незалежність, дати новий поштовх стратегічним напрямам промислового виробництва».
Взагалі, після Постанови КМУ №200 від 22.02.2012 р., якою Державну службу геодезії, картографії та кадастру було ліквідовано, вітати геодезистів і картографів з професійним святом не логічно. Щоправда, у вітанні добре проглядається другорядне, у порівнянні з геологами, ставлення до геодезистів і картографів, наголошується на завданні для геологів – здобути енергетичну незалежність, а про нагальне завдання для геодезистів і картографів нема ніякої згадки. А це завдання - забезпечення картографо-геодезичної незалежності України в усіх сферах її державного життя. Для нашої держави картографо-геодезична незалежність не менш важлива, ніж енергетична. Прикро констатувати, але нині Україна семимильними кроками прямує в протилежному напрямку – до картографо-геодезичної залежності.
У кожній більш-менш розвиненій державі є цілий комплекс науково-технічних і господарських задач, які потребують координатного забезпечення. Насамперед це такі задачі: створення карт різного призначення як для держави загалом, так і для окремих її регіонів; організація різноманітних пошукових робіт на території держави; стеження за розвитком різних природних явищ і передбачення їхніх аномальних катастрофічних проявів; стеження за безпечним станом зовнішніх умов експлуатації великих технологічних об’єктів (АЕС, ГЕС, висотних споруд, мостів, шлюзів, шахт...); забезпечення навігацій усіх видів; проведення землевпорядкувальних робіт; забезпечення потреб оборони; фундаментальні наукові дослідження в галузі геодезії, геодинаміки та інших наук; інші науково-технічні і виробничі задачі.
Для досконалого розв’язку цих задач держави повинні мати на своїх територіях складні мережі пунктів з точно визначеними координатами – т.зв. державні геодезичні мережі. Їхнє створення, розвиток, неперервне удосконалення і раціональне використання є предметом особливої уваги урядів, що дбають про розвиток і незалежність своїх держав.
У розвинених державах вирішення всього комплексу геодезичних і картографічних задач покладають на державні геодезичні служби – цивільну, яка здійснює координатне забезпечення всіх цивільних потреб, і військову, що задовольняє військові потреби. Ці служби користуються всебічною підтримкою, з ними рахуються, їх підпорядковують не якимось другорядним відомствам, а вищим державним органам безпосередньо. І навіть якщо радикально реорганізуються уряди й інші владні структури - на статус даних служб це ніяк не впливає: його не змінюють, і вони продовжують нормально працювати.
Крім того, створення координатних мереж та інші високоточні визначення на своїх, а часом і чужих територіях, виконують лише державні підприємства, а їх результати відносяться до категорії державних таємниць. У жодній нормальній державі геодезичні служби не розпорошують по приватних структурах, бо держава, яка віддає координатне забезпечення в чужі руки, підриває свою безпеку і незалежність.
Найбільш розповсюдженою геодезичною продукцією є топографічні і спеціальні карти, котрі нині виготовляють як на паперових, так і електронних носіях. Найкраще усвідомлюють важливе значення карт військові. Вони твердять, що карта – це очі армії. Ця аксіома повністю підтверджена у Великій Вітчизняній війні. Невдачі Червоної Армії на початку війни величезною мірою зумовлювалися тим, що армія не була належно забезпечена топографічними картами. За їхньої відсутності виявлялися безсилими і авіація, і артилерія, і піхота. Сумний досвід тієї війни варто нагадати, адже сьогодні значення карти і її роль у суспільному житті значно збільшились. Карта не тільки залишилась очима армії, але й стала фундаментом усіх видів управління і користування територіями.
У радянські часи картографо-геодезична галузь освіти, науки і виробництва в УРСР була на найпередовіших позиціях. Українське аеро-геодезичне підприємство виконувало всі види геодезичних робіт на всій території СРСР. Українські школи геодезистів славилися на весь Союз, їхні представники займали левову частку керівних посад не лише в союзній картографо-геодезичній галузі виробництва, науки і освіти, а були представлені в союзних і республіканських органах державного управління. Картографо-геодезичні роботи на території СРСР координувались Головним управлінням геодезії і картографії (ГУГК) при Раді Міністрів СРСР. Забезпечення Збройних сил на високому рівні здійснювала військово-топографічна служба Радянської Армії. Наукові дослідження в галузі координував Центральний науково-дослідний інститут геодезії і картографії. Для виконання всього комплексу робіт була відповідна матеріально-технічна база.
Державна геодезична служба України виникла на базі кадрових, науково-технічних, виробничих і матеріальних ресурсів ГУГК, що знаходилися в Україні після розпаду СРСР. Перший крок її становлення був логічним і конструктивним – Постановою КМУ №306 від 01.11.1991 р. було створене Головне управління геодезії, картографії і кадастру України. На жаль, в складних умовах 90-х років створене управління не змогло розгорнути свою діяльність так, як би могло це зробити з наявним виробничим, науково-технічним і кадровим потенціалами. Зрештою нерозуміння у вищих державних ешелонах влади значення геодезичної служби привело до пониження її статусу. 27.06.2000 р. Головне управління геодезії, картографії і кадастру при КМУ було ліквідоване (Указ Президента №827), і замість нього створено Департамент геодезії, картографії і кадастру в складі Міністерства екології і природних ресурсів (Постанова КМУ від 27.12.2001 р. №1744). Це стало суттєвим кроком на шляху руйнування національного геодезичного багатства, що дісталося нам після розпаду СРСР.
Наступний удар був завданий 17.02.2003 р., коли Указом Президента №134/2003 Укргеодезкартографію вирішили підпорядкувати Державному комітету по земельних ресурсах. Три місяці геодезисти всіх рангів доводили Президенту, що його Указ йде на шкоду розвитку геодезії в Україні, що в ньому не врахована специфіка і багатогранність геодезичних робіт землевпорядного характеру. Врешті Президент погодився залишити Укргеодезкартографію в Міністерстві екології і природних ресурсів, але цим руйнування її не закінчилося. Природоресурсні чини вирішили, що Укргеодезкартографія їм ні до чого, і всупереч здоровому глузду, всупереч інтересам держави Кабмін Постановою від 14.04.2004р. № 486 «Деякі питання Державного комітету природних ресурсів» ліквідував Державну службу геодезії, картографії і кадастру. Яке невігластво - назвати знищення Укргеодезкартографії «деяким питанням Державного комітету природних ресурсів»!
У свою чергу Державний комітет природних ресурсів наказом від 30.06.2004р. №70 «Про реорганізацію топографо-геодезичних підприємств Держкомприродресурсів» заклав процес не реорганізації, а дезорганізації топографо-геодезичних підприємств України. Ні мета, ні принципи, ні порядок проведення задуманої реорганізації не мали жодного логічного обґрунтування, що свідчить про абсолютну некомпетентність керівництва Держкомприродресурсів у вирішенні задач геодезії і картографії. До речі, передбачених «Державною науково-технічною програмою розвитку топографо-геодезичної діяльності та національного картографування на 2003-2010 роки», затвердженою КМУ 16.01.2003 р.
Через рік Укргеодезкартографія була відновлена як урядовий орган державного управління у складі Мінохорони навколишнього природного середовища. Але розгорнути роботу так, як вимагають сучасні інтереси держави, їй не вдалось. Дивує, що в цьому міністерстві не додумалися, щоб ефективно використати Укргеодезкартографію для потреб охорони природного середовища, адже така робота потребує регулярного стеження за зміненням природного середовища, фундамент же для такого стеження створюють геодезисти у вигляді топографічних карт. Далі, як непотрібна, Укргеодезкартографія була перепасована в Держкомзем, де й діждалася своєї кончини.
Ліквідація Укргеодезкартографії завдає нищівного удару по картографо-геодезичній науці, а відтак і по освіті. Найточнішу з наук про Землю – геодезію – вишвирюють на науковий смітник, спеціальності «геодезія» і «картографія» стають непрестижними. Такого недбальства немає в жодній нормальній країні світу. Для прикладу, в Польщі в картографо-геодезичних роботах беруть участь біля 30 тисяч професійних геодезистів, а в нас не набереться і 3 тисяч.
Не краща доля і військово-топографічної служби (ВТС). За роки незалежності її скоротили в 10 (!) разів: у 1992-му було 35 частин ВТС, загальною чисельністю 5000 осіб, а в найближчому майбутньому планують мати 5, чисельністю менше 500. Це абсолютно не відповідає середнім показникам армій країн світу, де діє сталий принцип – чисельність топографічної служби становить 1% від чисельності збройних сил.
Ліквідацією Державної служби геодезії і картографії і неприпустимим скороченням ВТС влада «скрутила шию» цілій, конче потрібній для розвитку держави картографо-геодезичній галузі освіти, науки і виробництва.
Розумних витлумачень такої недбалості нема. А не «ноопояснення» такі:
- державі непотрібні тотальні топографічні зйомки для проведення інвентаризації усіх земель;
- державі не треба створювати топографічну основу для організації регулярного стеження за зміненням стану ґрунтів, вод та інших природних ресурсів;
- Збройним силам України недоцільно створювати незалежну від інших держав базу даних про топографічну ситуацію і її змінення на всій території держави.
І взагалі, зараз можна цілком обійтися без геодезистів і картографів. Чому? А тому, що топографічна інформація є… в Інтернеті.
Однак нагадуємо, що безкоштовний «картографо-геодезичний сир» в інтернетній «мишоловці» не годиться ні для проведення інвентаризації земель, ні для організації стеження за станом ґрунтів і всіх інших природних ресурсів, ні для розв’язку інженерно-технічних проблем територіального типу. Крім того, Україна не є співвласником цієї «мишоловки», а тому при виникненні спірних ситуацій між державами безкоштовний інтернетний «картографо-геодезичний сир» миттєво зникне з інтернет-моніторів (навіть у вертольоті президента)…
Сьогодні лікарі звертають увагу на шкідливість різних видів залежності. На наше переконання, особливо шкідливою для держави є картографо-геодезична інтернетна залежність, зокрема якщо вона проявляється у державних високопосадовців. Така залежність відкриває прямий шлях до втрати державної незалежності.
Занедбуючи картографо-геодезичну галузь, яку розвивають усі ноодержави, наші високопосадовці демонструють неповажне ставлення до пам’яті про видатного вченого-енциклопедиста В.І. Вернадського, 150-ліття від дня народження якого вшанував увесь світ. У світі визнають геніальну мудрість його теорії ноосфери. Але перетворити біосферу в ноосферу за В.І. Вернадським можна лише завдяки неперервному розумному стеженню за станом усіх геосфер і оболонок біосфери. У свою чергу здійснити таке стеження можна лише за наявності дієздатної Національної служби геодезії і картографії. Якщо ж її немає, то всі розмови про шанування і практичне застосування видатних вчень В.І. Вернадського є безпідставними.
Степан БУЛЬБА,
військовий геодезист, народний депутат України 4-5 скликань
Адам ГОЖИЙ,
ветеран картографо-геодезичної галузі освіти, науки і виробництва
Василь ЛЕМИК,
представник картографо-геодезичної галузі виробництва, науки і освіти
Микола РОМАНОВСЬКИЙ,
ветеран військово-топографічної служби і картографо-геодезичної галузі освіти
Автор: СПУ
Дата: 2013-05-23
Вітаючи працівників геології, геодезії та картографії з нагоди їхнього професійного свята, 7.04.2013 р. Прем’єр-міністр М. Азаров, зокрема, написав: «…завдяки Вашому ентузіазму, мужності та прагненню до вічного пошуку ми складаємо літопис Землі, відкриваємо нові родовища, пізнаємо світ і прогнозуємо майбутнє нашої планети. Без освоєння природних ресурсів неможливо уявити національну економіку, і в цьому беззаперечна заслуга геологів, геодезистів та картографів. Сьогодні перед Україною, а отже, і перед Вами стоїть нагальне завдання здобути енергетичну незалежність, дати новий поштовх стратегічним напрямам промислового виробництва».
Взагалі, після Постанови КМУ №200 від 22.02.2012 р., якою Державну службу геодезії, картографії та кадастру було ліквідовано, вітати геодезистів і картографів з професійним святом не логічно. Щоправда, у вітанні добре проглядається другорядне, у порівнянні з геологами, ставлення до геодезистів і картографів, наголошується на завданні для геологів – здобути енергетичну незалежність, а про нагальне завдання для геодезистів і картографів нема ніякої згадки. А це завдання - забезпечення картографо-геодезичної незалежності України в усіх сферах її державного життя. Для нашої держави картографо-геодезична незалежність не менш важлива, ніж енергетична. Прикро констатувати, але нині Україна семимильними кроками прямує в протилежному напрямку – до картографо-геодезичної залежності.
У кожній більш-менш розвиненій державі є цілий комплекс науково-технічних і господарських задач, які потребують координатного забезпечення. Насамперед це такі задачі: створення карт різного призначення як для держави загалом, так і для окремих її регіонів; організація різноманітних пошукових робіт на території держави; стеження за розвитком різних природних явищ і передбачення їхніх аномальних катастрофічних проявів; стеження за безпечним станом зовнішніх умов експлуатації великих технологічних об’єктів (АЕС, ГЕС, висотних споруд, мостів, шлюзів, шахт...); забезпечення навігацій усіх видів; проведення землевпорядкувальних робіт; забезпечення потреб оборони; фундаментальні наукові дослідження в галузі геодезії, геодинаміки та інших наук; інші науково-технічні і виробничі задачі.
Для досконалого розв’язку цих задач держави повинні мати на своїх територіях складні мережі пунктів з точно визначеними координатами – т.зв. державні геодезичні мережі. Їхнє створення, розвиток, неперервне удосконалення і раціональне використання є предметом особливої уваги урядів, що дбають про розвиток і незалежність своїх держав.
У розвинених державах вирішення всього комплексу геодезичних і картографічних задач покладають на державні геодезичні служби – цивільну, яка здійснює координатне забезпечення всіх цивільних потреб, і військову, що задовольняє військові потреби. Ці служби користуються всебічною підтримкою, з ними рахуються, їх підпорядковують не якимось другорядним відомствам, а вищим державним органам безпосередньо. І навіть якщо радикально реорганізуються уряди й інші владні структури - на статус даних служб це ніяк не впливає: його не змінюють, і вони продовжують нормально працювати.
Крім того, створення координатних мереж та інші високоточні визначення на своїх, а часом і чужих територіях, виконують лише державні підприємства, а їх результати відносяться до категорії державних таємниць. У жодній нормальній державі геодезичні служби не розпорошують по приватних структурах, бо держава, яка віддає координатне забезпечення в чужі руки, підриває свою безпеку і незалежність.
Найбільш розповсюдженою геодезичною продукцією є топографічні і спеціальні карти, котрі нині виготовляють як на паперових, так і електронних носіях. Найкраще усвідомлюють важливе значення карт військові. Вони твердять, що карта – це очі армії. Ця аксіома повністю підтверджена у Великій Вітчизняній війні. Невдачі Червоної Армії на початку війни величезною мірою зумовлювалися тим, що армія не була належно забезпечена топографічними картами. За їхньої відсутності виявлялися безсилими і авіація, і артилерія, і піхота. Сумний досвід тієї війни варто нагадати, адже сьогодні значення карти і її роль у суспільному житті значно збільшились. Карта не тільки залишилась очима армії, але й стала фундаментом усіх видів управління і користування територіями.
У радянські часи картографо-геодезична галузь освіти, науки і виробництва в УРСР була на найпередовіших позиціях. Українське аеро-геодезичне підприємство виконувало всі види геодезичних робіт на всій території СРСР. Українські школи геодезистів славилися на весь Союз, їхні представники займали левову частку керівних посад не лише в союзній картографо-геодезичній галузі виробництва, науки і освіти, а були представлені в союзних і республіканських органах державного управління. Картографо-геодезичні роботи на території СРСР координувались Головним управлінням геодезії і картографії (ГУГК) при Раді Міністрів СРСР. Забезпечення Збройних сил на високому рівні здійснювала військово-топографічна служба Радянської Армії. Наукові дослідження в галузі координував Центральний науково-дослідний інститут геодезії і картографії. Для виконання всього комплексу робіт була відповідна матеріально-технічна база.
Державна геодезична служба України виникла на базі кадрових, науково-технічних, виробничих і матеріальних ресурсів ГУГК, що знаходилися в Україні після розпаду СРСР. Перший крок її становлення був логічним і конструктивним – Постановою КМУ №306 від 01.11.1991 р. було створене Головне управління геодезії, картографії і кадастру України. На жаль, в складних умовах 90-х років створене управління не змогло розгорнути свою діяльність так, як би могло це зробити з наявним виробничим, науково-технічним і кадровим потенціалами. Зрештою нерозуміння у вищих державних ешелонах влади значення геодезичної служби привело до пониження її статусу. 27.06.2000 р. Головне управління геодезії, картографії і кадастру при КМУ було ліквідоване (Указ Президента №827), і замість нього створено Департамент геодезії, картографії і кадастру в складі Міністерства екології і природних ресурсів (Постанова КМУ від 27.12.2001 р. №1744). Це стало суттєвим кроком на шляху руйнування національного геодезичного багатства, що дісталося нам після розпаду СРСР.
Наступний удар був завданий 17.02.2003 р., коли Указом Президента №134/2003 Укргеодезкартографію вирішили підпорядкувати Державному комітету по земельних ресурсах. Три місяці геодезисти всіх рангів доводили Президенту, що його Указ йде на шкоду розвитку геодезії в Україні, що в ньому не врахована специфіка і багатогранність геодезичних робіт землевпорядного характеру. Врешті Президент погодився залишити Укргеодезкартографію в Міністерстві екології і природних ресурсів, але цим руйнування її не закінчилося. Природоресурсні чини вирішили, що Укргеодезкартографія їм ні до чого, і всупереч здоровому глузду, всупереч інтересам держави Кабмін Постановою від 14.04.2004р. № 486 «Деякі питання Державного комітету природних ресурсів» ліквідував Державну службу геодезії, картографії і кадастру. Яке невігластво - назвати знищення Укргеодезкартографії «деяким питанням Державного комітету природних ресурсів»!
У свою чергу Державний комітет природних ресурсів наказом від 30.06.2004р. №70 «Про реорганізацію топографо-геодезичних підприємств Держкомприродресурсів» заклав процес не реорганізації, а дезорганізації топографо-геодезичних підприємств України. Ні мета, ні принципи, ні порядок проведення задуманої реорганізації не мали жодного логічного обґрунтування, що свідчить про абсолютну некомпетентність керівництва Держкомприродресурсів у вирішенні задач геодезії і картографії. До речі, передбачених «Державною науково-технічною програмою розвитку топографо-геодезичної діяльності та національного картографування на 2003-2010 роки», затвердженою КМУ 16.01.2003 р.
Через рік Укргеодезкартографія була відновлена як урядовий орган державного управління у складі Мінохорони навколишнього природного середовища. Але розгорнути роботу так, як вимагають сучасні інтереси держави, їй не вдалось. Дивує, що в цьому міністерстві не додумалися, щоб ефективно використати Укргеодезкартографію для потреб охорони природного середовища, адже така робота потребує регулярного стеження за зміненням природного середовища, фундамент же для такого стеження створюють геодезисти у вигляді топографічних карт. Далі, як непотрібна, Укргеодезкартографія була перепасована в Держкомзем, де й діждалася своєї кончини.
Ліквідація Укргеодезкартографії завдає нищівного удару по картографо-геодезичній науці, а відтак і по освіті. Найточнішу з наук про Землю – геодезію – вишвирюють на науковий смітник, спеціальності «геодезія» і «картографія» стають непрестижними. Такого недбальства немає в жодній нормальній країні світу. Для прикладу, в Польщі в картографо-геодезичних роботах беруть участь біля 30 тисяч професійних геодезистів, а в нас не набереться і 3 тисяч.
Не краща доля і військово-топографічної служби (ВТС). За роки незалежності її скоротили в 10 (!) разів: у 1992-му було 35 частин ВТС, загальною чисельністю 5000 осіб, а в найближчому майбутньому планують мати 5, чисельністю менше 500. Це абсолютно не відповідає середнім показникам армій країн світу, де діє сталий принцип – чисельність топографічної служби становить 1% від чисельності збройних сил.
Ліквідацією Державної служби геодезії і картографії і неприпустимим скороченням ВТС влада «скрутила шию» цілій, конче потрібній для розвитку держави картографо-геодезичній галузі освіти, науки і виробництва.
Розумних витлумачень такої недбалості нема. А не «ноопояснення» такі:
- державі непотрібні тотальні топографічні зйомки для проведення інвентаризації усіх земель;
- державі не треба створювати топографічну основу для організації регулярного стеження за зміненням стану ґрунтів, вод та інших природних ресурсів;
- Збройним силам України недоцільно створювати незалежну від інших держав базу даних про топографічну ситуацію і її змінення на всій території держави.
І взагалі, зараз можна цілком обійтися без геодезистів і картографів. Чому? А тому, що топографічна інформація є… в Інтернеті.
Однак нагадуємо, що безкоштовний «картографо-геодезичний сир» в інтернетній «мишоловці» не годиться ні для проведення інвентаризації земель, ні для організації стеження за станом ґрунтів і всіх інших природних ресурсів, ні для розв’язку інженерно-технічних проблем територіального типу. Крім того, Україна не є співвласником цієї «мишоловки», а тому при виникненні спірних ситуацій між державами безкоштовний інтернетний «картографо-геодезичний сир» миттєво зникне з інтернет-моніторів (навіть у вертольоті президента)…
Сьогодні лікарі звертають увагу на шкідливість різних видів залежності. На наше переконання, особливо шкідливою для держави є картографо-геодезична інтернетна залежність, зокрема якщо вона проявляється у державних високопосадовців. Така залежність відкриває прямий шлях до втрати державної незалежності.
Занедбуючи картографо-геодезичну галузь, яку розвивають усі ноодержави, наші високопосадовці демонструють неповажне ставлення до пам’яті про видатного вченого-енциклопедиста В.І. Вернадського, 150-ліття від дня народження якого вшанував увесь світ. У світі визнають геніальну мудрість його теорії ноосфери. Але перетворити біосферу в ноосферу за В.І. Вернадським можна лише завдяки неперервному розумному стеженню за станом усіх геосфер і оболонок біосфери. У свою чергу здійснити таке стеження можна лише за наявності дієздатної Національної служби геодезії і картографії. Якщо ж її немає, то всі розмови про шанування і практичне застосування видатних вчень В.І. Вернадського є безпідставними.
Степан БУЛЬБА,
військовий геодезист, народний депутат України 4-5 скликань
Адам ГОЖИЙ,
ветеран картографо-геодезичної галузі освіти, науки і виробництва
Василь ЛЕМИК,
представник картографо-геодезичної галузі виробництва, науки і освіти
Микола РОМАНОВСЬКИЙ,
ветеран військово-топографічної служби і картографо-геодезичної галузі освіти
