30 РОКІВ КАРТОГРАФО-ГЕОДЕЗИЧНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Борис Лепетюк

https://www.facebook.com/groups/806917306372937

30 РОКІВ КАРТОГРАФО-ГЕОДЕЗИЧНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
(ОГЛЯД СТАНОВЛЕННЯ)

Після прийняття 24 серпня 1991 р. позачерговою сесією Верховної Ради УРСР Акту проголошення незалежності України постало питання про створення власної картографо-геодезичної служби. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1991 р. № 227 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» всі підприємства ГУГК СРСР, що розміщувались в Україні, були переведені у відання Фонду державного майна України. На засіданні Ради директорів топографо-геодезичних і картографічних підприємств галузі, які знаходились на території України, було прийнято рішення звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією про створення топографо-геодезичної та картографічної служби України. Активну участь в обговоренні питань щодо організації служби з вищими органами державної влади брали директор Південно-Західного аерогеодезичного підприємства О.М. Колісник, начальник Української територіальної інспекції державного геодезичного нагляду М.Л. Кріпіневич, директор інституту УкрДІІВГІЗ А.В. Шах, директор НРКП Калацюк Ю.Я.
1 листопада 1991 р. постановою Кабінету Міністрів України № 306 створено Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України (Укргеодезкартографія).
Створення такої служби в країні було продиктоване необхідністю реалізації державної політики в галузі топографо-геодезичної та картографічної діяльності, потребами забезпечення органів державної влади, економіки, оборони, освіти та населення топографо-геодезичними і картографічними матеріалами, здійснення державного геодезичного нагляду в цій сфері.
Рішенням уряду начальником Укргеодезкартографії, за пропозицією ради директорів державних підприємств, призначено Бондаря Анатолія Лаврентійовича, на той час головного інженера Українського аерогеодезичного підприємства (цікава деталь: Один із колишніх партійних діячів запропонував свою кандидатуру на цю посаду. Член уряду, який опікувався створенням Укргеодезкартогафії задав претенденту запитання, що ви знаєте про геодезію та картографію? Відповідь, пока нічого. Укргеодезкартографію має очолити фахівець цієї галузі, константував член уряду).
Першим заступником начальника призначено Романишина Павла Олексійовича, згодом Черемшинського Михайла Дмитровича, заступниками начальника Городиського Едуарда Йосиповича та Крипіневича Миколу Леонтійовича.
Затверджено у встановленому порядку структуру та штатний розпис Укргеодезкартографії чисельністю 65 осіб, зокрема:
• Центральний апарат – 7 осіб;
• Виробничий відділ (начальник відділу Телятник А.О.) – 7 осіб;
• Відділ прогнозування та економіки (начальник відділу Гаврисюк О.Г.) – 7 осіб;
• Відділ цифрового картографування, компютерних технологій та геоінформатики (начальник відділу Лепетюк Б.Д.)– 4 особи;
• Відділ науково-технічної діяльності і міжнародних звязків (начальник відділу Черемшинський М.Д.) – 5 осіб;
• Відділ картографування та стандартизації географічних назв (начальник відділу Криницький Л.І.) – 5 осіб;
• Відділ режиму і мобпідготовки (начальник відділу Думанський Й.П.) –2  особи;
• Відділ матеріального забезпечення (начальник відділу Рощепій В.П.) – 4 особи;
• Відділ кадрів та учбових закладів (начальник відділу Калацюк Ю.Я.) – 5 осіб;
• Інспекція державного геодезичного нагляду (начальник інспекції Кріпіневич М.Л.) – 13 осіб;

Свою діяльність новий орган державного управління розпочав не на пустому місці. У його підпорядкування було передано 12 підприємств та організацій колишнього Комітету геодезії та картографії СРСР, які були розташовані на території України, зокрема:
• Українське аерогеодезичне підприємство (УкрАГП) з експедиціями в містах Києві, Вінниці, Житомирі, Львові, Сумах, Херсоні і м. Лубни, Полтавської області;
• Український державний інститут інженерно-геодезичних вишукувань і зйомок (УкрДІІГВІЗ з Харківським відділенням інституту;
• Вінницьке виробниче об’єднання ”Аерогеоприлад” з проектно-конструкторським бюро Пошук”;
• Комплексна експедиція № 310 державного топографо-маркшейдерського тресту ”Союзмаркштрест” у м. Артемівську, Донецької області та польові комплексні партії тресту у м. Торезі, Донецької області у м. Великі Мости Львівської області;
• Науково-редакційне картоскладальне підприємство ПКО ”Картографія” (м. Київ);
• Фабрика №10 (м. Вінниця);
• Київський топографічний технікум;
• Територіальна інспекція державного геодезичного нагляду України і Молдавії.
Перелічені підприємства та організації виконували на території України весь комплекс топографо-геодезичних, картографічних та маркшейдерських робіт, складання та видання топографічних карт, виготовлення фотограмметричних та інших приладів, підготовку фахівців середньої ланки - техніків: геодезистів, топографів, картографів і фотограмметристів для задоволення потреб підприємств та організацій ГУГК СРСР, здійснювали належний геодезичний нагляд за виконанням топографо-геодезичних та картографічних робіт, які виконували підприємства та організації усіх форм власності.
У результаті діяльності названих підприємств у державі було нагромаджено достатньо топографо-геодезичних та картографічних матеріалів, різноманітних картографічних творів, підготовлено необхідну кількість спеціалістів. На початок 90-х років ХХ століття було практично завершено побудову Державної геодезичної мережі (ДГМ) усіх чотирьох класів, розвинено високоточну нівелірну мережу І-IV класів, створено гравіметричну мережу 1 класу. Майже всю територію держави було покрито картами масштабу 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000 - 1:1 000 000 (за винятком невеликих ділянок у Карпатах та в прикордонній смузі). На промислово розвинуті території Донбасу, Кривого Рогу, Полтавської, Львівської, Харківської та інших областей, а також на міста, селища, гідротехнічні та промислові об’єкти створено плани масштабів 1:2000 та 1:5000.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1992 р. № 622 було затверджено Положення про Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, згідно якого Укргеодезкартографія є центральним органом державної виконавчої влади, який підвідомчий Кабінету Міністрів України.
Для повного та ефективного забезпечення потреб держави та суспільства картографічною та топографо-геодезичною інформацією очевидною стала потреба реструктуризації галузі, структура якої протягом тривалого часу була вибудована як складова частина державної картографо-геодезичної служби СРСР. Базою для розбудови мережі підприємств Укргеодезкартографії стали Українське аерогеодезичне підприємство (до 1994 р. директор О.М. Колісник, у 1994–1996 рр. – В.Г. Гулкевич, у 1996–1998 рр. – Ф.В. Кость) та Український державний інститут інженерно-геодезичних вишукувань і зйомок (до 1997 р. директор А.В. Шах, з 1997 р. – О.Ф. Ладан).
Упродовж п’яти років було організовано низку самостійних державних підприємств. 1 лютого 1993 р. на базі топографо-геодезичного відділу № 4 УкрДІІГВІЗу та міського геодезичного центру УкрАГП створено Київське підприємство геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем («Київгеоінформатика») (до 1998 р. директор Л.Л. Мазуркевич, у 1998–2013 рр. – Ю.Б. Левицький, з червня 2013 р. – С.П. Галушко). 1 жовтня 1993 р. на базі експедиції № 1 УкрАГП утворено Подільське підприємство геодезії, картографії та кадастру («Подільськгеодезкартографія») (до 2005 р. директор В.М. Кравецький, з грудня 2005 р. – Б.П. Окопний). На базі центру «Природа» інституту «Укргеоінформ»3 1 липня 1994 р. створено Науково-дослідний і виробничий центр аерокосмічної інформації «Природа» (директор В.С. Готинян) з функціональним підпорядкуванням Укргеодезкартографії та Національному космічному агенству України (нині – у складі Державного космічного агенства України3а). На базі Харківського відділення інституту
«Укргеоінформ» 1 січня 1996 р. утворено Східне державне підприємство геодезії, картографії та геоінформатики (Східгеоінформ) (директор І.М. Смілка). 1 квітня 1996 р. на базі картографо-геодезичного фонду УкрАГП організовано Державний картографо-геодезичний фонд (Укркартгеофонд). На базі Уманського регіонального геодезичного центру УкрАГП 1 жовтня 1996 р. створено Державне науково-виробниче підприємство інженерної геодезії «Укрінжгеодезія» (директор В.Я. Чорнокінь). 1 січня 1997 р. у результаті реструктуризації виробничого об’єднання «Аерогеоприлад» з його складу виділено Вінницький експериментальний оптико-механічний завод (ВЕОМЗ) (директор Є.В. Сидорчук), Науково-дослідне та експериментально-виробниче підприємство геодезичного приладобудування (НВП «Пошук») (директор А.Г. Олівка), та утворено Науково-дослідне та експериментально-виробниче підприємство фотограмметричного приладобудування (НВП «Геосистема») (директор В.І. Малов) На базі експедиції № 2 УкрАГП 1 травня 1997 р. утворено Херсонське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру (Херсонгеоінформ) (директор В.К. Тягур).

Найскладнішою виявилася ситуація з виробничою діяльністю тих підприємств, які були створені для задоволення своєю продукцією чи послугами потреб СРСР. Виробничі потужності насамперед Вінницької картографічної фабрики (до 1993 р. директор А.І. Калачнюк, у 1993–200 рр. – І.А. Дубровець, з 200 р. – М.У. Шишко) та виробничого об’єднання «Аероприлад», зокрема оптико-механічного заводу, стали незатребуваними в Україні.
Окремі підприємства галузі у першій половині 1990-х років продовжували, як і раніше в радянські часи, вести роботу з обліку та збереження топографо-геодезичних і картографічних матеріалів (УкрАГП, інститут «Укргеоінформ», підприємство «Донбасмаркшейдерія»), в сховищах яких зберігалося майже 3,5 млн. одиниць продукції5. З метою створення галузевого державного картографічного архіву для постійного зберігання картографічних та інших специфічних документів, які потребують особливих умов схоронності та використання, було організовано Державний картографо-геодезичний фонд України (директор А.І. Жежера). Правові засади діяльності підприємства «Укркартгеофонд» визначено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1996 р. № 661 «Про створення Державного картографо-геодезичного фонду України». Укркартгеофонд функціонує як галузевий державний архів для постійного зберігання картографічних, геодезичних та інших спеціальних документів Національного архівного фонду, що утворюються в результаті діяльності Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України.
Формування Державного картографо-геодезичного фонду України було розпочато з проведення інвентаризації матеріалів, що зберігалися у сховищах УкрАГП, інституту «Укргеоінформ» та підприємства «Донбасмаркшейдерія» (рис. 103, див. вклейку), класифікації цих матеріалів, опрацювання системи реєстрації та обліку, підготовки спеціально оснащених для зберігання приміщень, адміністративного офісу. Спільними зусиллями працівників апарату Укргеодезкартографії, Укркартгеофонду, Інспекції державного геодезичного нагляду України, УкрАГП було сформовано матеріали зберігання Державного картографо-геодезичного фонду. Станом на 1 січня 2000 р. на обліку в Укркартгеофонді було 2 700 986 одиниць топографо-геодезичних і картографічних матеріалів (проекти, програми, технічні звіти, каталоги, видавничі оригінали та тиражні відбитки топографічних карт і планів тощо), у тому числі 2 397 676 номенклатурних аркушів тиражних відбитків топографічних карт різних масштабів як фонд реалізації продукції, 232 710 номенклатурних аркушів в архіві топографічних карт, 35 331 комплект видавничих оригіналів топографічних карт, 27 642 книги проектів, програм і технічних звітів, 2 049 примірників довідкових і навчальних карт, 5 578 аркушів матеріалів Чергової карти України.
Крім ведення державного картографо-геодезичного фонду підприємство здійснює топографо-геодезичний і картографічний моніторинг території України; проводить експертизу й підготовку матеріалів для затвердження проектно-кошторисної документації на проведення топографо-геодезичних і картографічних робіт; веде Чергову довідкову карту України для забезпечення своєчасного та точного зображення географічних об’єктів, адміністративних меж і державного кордону на картах і планах, що готуються до видання; проводить експертизу й перевірку топографо-геодезичних і картографічних матеріалів і документів, що підлягають постійному зберіганню (рис. 104, див. вклейку).
У перші роки діяльності Укргеодезкартографії дослідно-конструкторські роботи з приладобудування були зосереджені у ВО «Аерогеоприлад». У проектно-конструкторському бюро об’єднання «Пошук» було розроблено та налагоджено на заводі серійне виробництво широкого набору приладів і обладнання для механізації й автоматизації технологічних процесів підготовки карт до видання, планшетних дигітайзерів, шукачів підземних комунікацій тощо. Розпочаті в проектно-конструкторському бюро розробки електронного теодоліта і електронного тахеометра, на жаль, не вдалося довести до створення дослідних конкурентоздатних зразків.
З метою подальшого розвитку фотограмметричного приладобудування і прискорення впровадження нових технологій у виробництво картографічної продукції наказам Укргеодезкартографії від 29 грудня 1993 р. у складі ВО «Аерогеоприлад» було створено госпрозрахункову галузеву науково-виробничу лабораторію фотограмметричних систем НВЛ «Геосистема». Використовуючи останні досягнення інформаційних технологій, удосконалюючи наявне програмне забезпечення, орієнтуючись на кращі аналоги провідних закордонних фірм колектив лабораторії у березні 1996 р. завершив модернізацію приладу «Стереоанаграф-4» та створив на його базі аналітичну фотограмметричну станцію (АФС) «Стереоанаграф-6». У травні того ж року було завершено також розробку цифрового фотограмметричного комплексу (ЦФК) «Дельта». Уже у липні 1996 р. розроблені зразки обох фотограмметричних приладів з великим успіхом демонструються на технічній виставці 18-го Міжнародного фотограмметричного конгресу у Відні (Австрія). Оптимальне поєднання високих технічних характеристик українських аналітичних фотограмметричних приладів з порівняно невисокою їх ціною зробило вінницьку продукцію конкурентноздатною на світовому ринку. Перші поставки здійснюються до Єгипту, Швеції, Іспанії та Південної Кореї. Відтоді розпочалося тривале співробітництво лабораторії з китайською компанією «Poly Technology», якій упродовж 1997–1999 рр. було поставлено сімдесят дві АФС «Стереоанаграф-6» і п’ять ЦФК «Дельта». Новітнє фотограмметричне обладнання широко поставляється на вітчизняні та зарубіжні підприємства, завдяки комфортним умовам праці станції стають популярними у багатьох країнах світу. Тому цілком логічним стало створення самостійного підприємства НВП «Геосистема».

Великі зміни в організації виробничих підрозділів Укргеодезкартографії відбуваються у 1998 р. 1 січня 1998 р. створено 6 нових підприємств: Сумське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру (Сумигеодезкартографія) (на базі експедиції № 4 УкрАГП; директор Г.Г. Ляшенко); Карпатське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру (Карпатигеодезкартографія) (на базі Івано-Франківського центру геодезії, кадастру і геоінформаційних систем та Закарпатського обласного центру геодезії, кадастру і геоінформаційних систем; до 20 директор Б.Ф. Малюга, з 20 р. – В.Б. Керкер); Поліське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру (Поліськгеодезкартографія) (на базі об’єднаної комплексної експедиції № 3; до 2013 р. директор В.І. Гончаренко, з 2013 р. – ); Донецький геодезичний центр (на базі Донецького міського геодезичного центру підприємства «Донбасмаркшейдерія»; до 19 р. директор В.Г. Пєтушков, у 19 ); Севастопольський геодезичний центр (на базі Севастопольського відділу інституту «Укргеоінформ»; до 2012 р. директор М.В. Березинець); Державне підприємство геодезії, картографії та кадастру по Західному регіону (Західгеодезкартографія) (на базі експедиції № 6 УкрАГП та Західноукраїнської топографо-маркшейдерівської партії підприємства «Донбасмаркшейдерія»; директор Б.І. Романюк).
У результаті подальшої реорганізації УкрАГП 1 серпня 1998 р. утворено такі державні підприємства (організації): Науково-дослідний і виробничий інститут геодезії, картографії та геоінформатики (НДВІ «Геодезкартінформатика»; директор Ю.О. Карпінський) (на базі науково-виробничого центру «Геодезкартінформатика); Українське державне аерогеодезичне підприємство (УкрДАГП) (на базі об’єднаної комплексної експедиції № 5 УкрАГП; до 2007 р. директор І.М. Заєць, з 2007 р. – В.М. Рощепій); Українське державне картографічне підприємство (Укркарта) (на базі виробничого центру «Укркарта»); Торезьке державне топографо-геодезичне підприємство (Торезгеодезія) (на базі експедиції № 8; директор Б.С. Філь); Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство (Лубнигеодезія) (на базі експедиції № 6 УкрАГП; директор А.І. Полунченко). Того ж 1 серпня 1998 р. створено Державне науково-виробниче підприємство «Аерогеодезія» (директор П.Д. Крельштейн) та Рівненське державне підприємство геодезії та кадастру (Рівнегеокадастр) (до 2011 р. директор А.М. Приймак). 20 жовтня 1998 р. у результаті реорганізації підприємство «Укркарта» приєднано до ДНВП «Аерогеодезія», а також утворено Державне науково-виробниче підприємство геодезії, картографії, кадастрових і геоінформаційних систем (Чернівецький геоінфоцентр) (до 2008 р. директор В.М. Маніліч, з 2008 р. – О.В. Маніліч).
Створення НДВІ «Геодезкартінформатика» започаткувало формування в Україні власної галузевої науково-дослідної установи для наукового забезпечення проведення топографо-геодезичних, картографічних і геоінформаційних робіт12. Основу кадрового потенціалу колективу склали фахівці інформаційно–обчислювального центру, проектного бюро та цеху математичної обробки геодезичних вимірів УкрАГП. 1 березня 2000 р. НДВІ «Геодезкартінформатика» згідно наказу Головного управління геодезії, картографії та кадастру України № 21 від 22 лютого 2000 р. було перейменовано у Науково-дослідний інститут геодезії і картографії (НДІГК). Цим наказом визначено, що НДІГК є головним підприємством, що виконує науково-дослідні, дослідно-конструкторські і технологічні роботи за напрямами: геодезія, картографія, геоінформаційні системи і технології.
Таким чином наприкінці 1998 р. до сфери управління державної картографо-геодезичної служби належало 32 установи та організації.
16 лютого 1998 р. Кабінет Міністрів України затверджує Програму топографо-геодезичного та картографічного забезпечення України на 1998–2002 рр., яка спрямована на створення правових, організаційних, економічних та матеріально-технічних умов для ефективного забезпечення господарства, оборони, науки, освіти та культури України топографо-геодезичною та картографічною інформацією13. Програма мала комплексний, міжвідомчий і довгостроковий характер. Вона визначила першочергові заходи для розвитку галузі:
- забезпечення загальнодержавної підпримки розвитку геодезії та картографії;
- формування нових економічних основ галузі для створення та ефективного функціонування виробничих структур різних форм власності на засадах ринкової економіки;
- створення необхідних умов для вільного доступу до картографічної інформації.
Відповідно до Програми передбачались значні обсяги виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт. Для забезпечення п'ятирічного циклу оновлення змісту карт було заплановано щорічне виготовлення топографічних карт у таких обсягах: масштабу 1:2 000 – 5 100 арк., 1:5 000 – 1 275 арк., 1:10 000 – 5 577 арк., 1:25 000 – 1 522 арк., 1:50 000 – 397 арк., 1:100 000 – 107 арк., 1:200 000 – 31 арк., 1:500 000 – 5 арк. і 1:1 000 000 – 2 арк. Але у подальшому Програма не була виконана у зв’язку з відсутністю у держави необхідних коштів.
У грудні 1998 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність», який регулює відносини у цій сфері діяльності. Закон ринково орієнтований, створює рівні умови для топографо-геодезичної та картографічної діяльності для всіх суб'єктів господарювання, забезпечує захист державних інтересів. Законом визначено компетенцію та відповідальність органів державного управління у сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності, види і умови здійснення такої діяльності, охорону геодезичних пунктів, державний геодезичний нагляд і відповідальність за порушення законодавства у галузі топографо-геодезичної та картографічної діяльності.
Для приведення у відповідність з нормами цього Закону, а також для узгодження з чинними на той час у державі нормативно-правовими актами Указом Президента України від 3 червня 1999 р. № 606/99 було затверджено нове Положення про Головне управління геодезії, картографії та кадастру України. Укргеодезкартографія є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України. Її основні завдання полягають у забезпеченні реалізації державної політики в галузі топографо-геодезичної та картографічної діяльності; здійсненні державного контролю у цій сфері; керівництві, організації та координації геодезичних, астрономо-геодезичних, картографічних, гравіметричних, топографічних, маркшейдерських робіт, аерокосмічних знімань, інженерних вишукувань і кадастрових знімань; створенні цифрових, електронних карт, планів і географічних інформаційних систем.
Згідно наказу Укргеодезкартографії № 49 від 3 червня 1999 р. на базі Закарпатського обласного центру геодезії, кадастру та геоінформаційних систем підприємства «Карпатигеодезкартографія» та Ужгородського відділу інституту «Укргеоінформ» 1 липня 1999 р. утворено Державне підприємство «Закарпатський геодезичний центр» (ДП «Закарпатгеодезцентр») (до 2006 р. директор І.В. Калинич, з 2006 р. – І.І. Проданець).
Для здійснення державного геодезичного нагляду за встановленим порядком виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт відповідно до статті 24 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» було створено Інспекцію державного геодезичного нагляду Укргеодезкартографії. Згідно з положенням про Інспекцію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1592, Інспекція державного геодезичного нагляду є структурним підрозділом Головного управління геодезії, картографії та кадастру України і входить до його складу на правах управління.

Наприкінці 1999 р. Головне управління геодезії, картографії та кадастру України, як центральний орган виконавчої влади ліквідовано. Укргеодезкартографія увійшла до складу новоствореного Міністерства екології та природних ресурсів України як Департамент геодезії, картографії та кадастру.
Наказом міністра начальником департамента призначено Бондаря Анатолія Лаврентійовича, заступником начальника Черемшинського Михайла Дмитровича, згодом Лепетюка Бориса Дмитровича
На подальший розвиток картографічної галузі значний вплив справив два Указ Президента України «Про поліпшення картографічного забезпечення державних та інших потреб в Україні». Указ Президента був спрямований на вдосконалення системи забезпечення державних та інших потреб у картографічній продукції, активізацію відповідних фундаментальних і прикладних наукових досліджень, розвиток виробничих потужностей, ширше впровадження новітніх досягнень вітчизняної та зарубіжної науки, техніки і технологій та вдосконалення державного управління в цій сфері діяльності. В Указі серед іншого наголошувалось на необхідності:
- створення упродовж 2001–2004 років національних систем відліку, які б відповідали міжнародним системам координат і висот, та забезпечення впорядкування і розвитку державних геодезичної та гравіметричної мереж;
- прискорення розвитку вітчизняного топографо-геодезичного та картографічного виробництва на основі засобів високоточного аерокосмічного зондування, цифрових та інших сучасних технологій і методів;
- завершення формування національної нормативно-правової та нормативно-технічної бази топографо-геодезичної та картографічної діяльності, зорієнтованої на використання сучасних методів і технологій;
- вдосконалення системи проведення державного топографічного знімання, поліпшення координації та кооперування топографо-геодезичної та картографічної діяльності для загальнодержавних і галузевих, зокрема військових, а також регіональних і місцевих потреб;
- створення системи базових державних топографічних карт, визначення їх масштабного ряду та систематичне оновлення таких карт.
З метою вдосконалення державного управління у сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності відповідно та відповідно до вимог зазначеного указу постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1744 утворено Державну службу геодезії, картографії та кадастру як урядовий орган державного управління у складі Міністерства екології та природних ресурсів України.
Головою Державної служби геодезії, картографії та кадастру було призначено І.Д. Макаренка, першим заступником Задирайка , заступниками Лепетюка Бориса Дмитровича та Ткаліча Володимира Петровича.
Згідно Указу Президента України була розроблена Державна науково-технічна програма розвитку топографо-геодезичної діяльності та національного картографування на 2003–2010 рр., що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 3719. Для реалізації основних завдань Програми передбачено механізм її виконання, який включав нормативно-правове, фінансове та організаційне забезпечення. Загальний обсяг коштів на фінансування Програми орієнтовно становив 451 млн. гривень (у цінах на 1 січня 2002 р.), з них: 300,5 млн. гривень – кошти державного бюджету, 150,5 млн. гривень – інші джерела. Виконання Програми планувалось здійснити у два етапи: 2003–2005 та 2006–2010 рр. На першому етапі передбачалось завершити формування національної нормативно-правової та нормативно-технічної бази топографо-геодезичної та картографічної діяльності, створити національну систему відліку, забезпечити впорядкування та розвиток державних геодезичної та гравіметричної мереж, створити базові системи геопросторових даних загальнодержавного та регіонального рівня тощо. На другому етапі планувалось довести ефективність топографо-геодезичної діяльності, національного картографування та створення геоінформаційних ресурсів до рівня, необхідного для ефективного задоволення державних та інших потреб.
Проте намічені Програмою плани реалізувати не вдалося. Уже 15 вересня 2003 р. Указом Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів» № 1039/2003 було реорганізовано Міністерство екології та природних ресурсів України і Державну службу геодезії, картографії та кадастру було передано до Державного комітету природних ресурсів України. Внаслідок ліквідації 14 квітня 2004 р. Державної служби геодезії, картографії та кадастру як урядового органу держаного управління її перетворено у департамент Державного комітету природних ресурсів. Директором департаменту призначено Ткаліча В.П.
Згодом Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 12 липня 2005 р. було відновлено Державну службу геодезії, картографії та кадастру як урядовий орган державного управління у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Відновлену Державну службу геодезії, картографії та кадастру очолив Р.І. Сосса (2005-2006 рр.), згодом Макаренко І.Д (2007 р.) та Ткаліч В.П.(2008-2009 рр.).
Основними напрацюваннями цього 19 річного періоду картографо-геодезичної діяльності стало:
Законодавче, нормативно-правове та нормативно-технічне врегулювання топографо-геодезичної та картографічної діяльності в країні. Вона регламентується одним із визначальних регуляторних актів, розробленим за участю Укргеодезкартографії, і який регулює відносини у цій сфері з метою забезпечення потреб господарства, оборони, науки, освіти та громадян у топографо-геодезичній та картографічній продукції різного призначення, – Законом України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”. Закон визначає об’єкти і суб’єкти топографо-геодезичної і картографічної діяльності, органи державного управління та їх компетенцію, види й умови здійснення топографо-геодезичної і картографічної діяльності, порядок охорони геодезичних знаків, функції державного геодезичного нагляду та відповідальність за порушення законодавства у цій галузі, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади з топографо-геодезичної та картографічної діяльності та суміжних відомств.
Правові основи регулювання відносин та діяльності, пов’язаної із встановленням назв географічних об’єктів, а також унормуванням, обліком, реєстрацією, використанням та збереженням географічних назв визначено Законом України «Про географічні назви» та Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний реєстр географічних назв”.
Встановлення систем координат на території України і закріплення їх пунктами Державної геодезичної мережі врегульовано Постановами Кабінету Міністрів України «Порядок створення державної геодезичної мережі України», «Деякі питання застосування геодезичної системи координат», «Про впровадження на території України Світової геодезичної системи координат WGS-84» та «Про порядок охорони геодезичних пунктів».
Загальні вимоги і порядок загальнодержавного топографічного картографування та великомасштабного топографічного знімання всіх масштабів сформульовано у нормативно-правових та нормативно-технічних документах Укргеодезкартографії, серед яких «Порядок створення та оновлення топографічних карт масштабів 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1:1 000 000», « Основні положення створення топографічних планів масштабів 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000, 1:500», «Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000, 1:500», "Класифікатор інформації, яка відображається на топографічних картах масштабів 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1:1 000 000», "Класифікатор інформації, яка відображається на топографічних планах масштабів 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000, 1:500», Умовні знаки для топографічних карт та планів відповідних масштабів тощо.
Правові засади надходження, зберігання, використання та обліку топографо-геодезичних та картографічних матеріалів регулюються Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок надходження, зберігання, використання та обліку матеріалів Картографо-геодезичного фонду України», «Про створення Державного картографо-геодезичного фонду України» та низкою документів Укргеодезкартографії.
Технічні положення, інструкції, норми, що регламентують топографо-геодезичну та картографічну діяльність галузі, систематизовані у кількох збірниках, де нараховується близько 200-от нормативно-технічних актів, включаючи документи колишнього Радянського Союзу, які в установленому порядку застосовуються в Україні.
Натомість наявна в Україні система нормативно-технічних документів зорієнтована переважно на застосування технологій, які вже не використовуються або використовуються в комплексі з новітніми технологіями. У виробництві цифрових картографічних даних та існуючих нормативно-технічних документах домінує картографічна парадигма, а не формування баз геопросторових даних. Не унормованою залишається система оцінки якості продукції, типові технологічні схеми процесів автоматизованої обробки геодезичних, картографічних та фотограмметричних даних. Не уніфіковано формати вхідних / вихідних даних як для окремих процесів автоматизованої обробки даних, так і для подання у цифрових форматах кінцевих результатів: електронних карт, цифрових зображень, цифрових ортофотопланів тощо, для їх постачання користувачам, а також для зберігання в Укркартгеофонді. Не повністю врегульованою залишається діяльність, де в останні роки намітився технічний прогрес у впровадженні сучасних технологій, в основному це сфери цифрової картографії, геоінформаційного картографування, супутникової геодезії, дистанційного зондування тощо.
Для координації зусиль розробників у реалізації визначених проблем при Держспоживстандарті України створено і діє Технічний комітет 103 - Географічна інформація / геоматика, ведення секретаріату якого доручено Науково-дослідному інституту геодезії і картографії.

Модернізовано планову складову державної геодезичної мережі на основі сучасних супутникових технологій, створено національну систему геодезичного відліку УСК-2000. Практичною цінністю впровадження геодезичної референцної системи координат УСК-2000 стала можливість ефективного використання сучасних ГНСС технологій у топографо-геодезичному виробництві, підвищити точність визначення координат та забезпечити однозначний зв'язок з Світовою та Європейськими системами координат. Проблематичною є висотна складова геодезичної мережі, яка є застарілою і вимагає приведення до сучасних вимог.
Відновлено пункти геодезичної дуги Струве яка є видатною та унікальною геодезичною побудовою як за розмірами, так і за точністю виконаних робіт і проходить уздовж меридіана територіями десяти країн Європи (Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, України, Молдови). Виконано супутникові геодезичні спостереження на цих пунктах. Підготовлено номінаційні форми за вимогами ЮНЕСКО. Зазначені країни 28 січня 2004 р. звернулись у Комітет ЮНЕСКО з усесвітнього надбання з пропозицією затвердити 34 пункти дуги Струве, які збереглися, як пам’ятку всесвітньої спадщини. 15 липня 2005 р. на 29-й сесії Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини, що проходила в м. Дурбані (ПАР), було прийнято рішення про внесення дуги Струве до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тим самим український сегмент геодезичної побудови потрапив до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Забезпечено перехід від створення топографічних карт і планів за аналоговими технологіями до цифрових технологій. Канули в історію технології підготовки карт і планів до видання методами гравіювання на пластиках та викреслюванням тушшю. Натомість із-за недостатнього фінансування більшість топографічних карт не оновлено і є застарілими.
Підготовлено до видання та видано Національний атлас України який належить до знакових атрибутів життя України як держави. Він дає фундаментальне академічне уявлення про національний, географічний, господарський, культурний та історичний простір українського народу, допомагає осягнути унікальність нашої країни.
Забезпечено картографічне супроводження деліметації сухопутньої частини державного кордону України, що дало змогу розпочати роботи з його демаркації.
Розвинуте сучасне фотограмметричне приладобудування, що забезпечило переорієнтацію фотограмметричного приладобудування від створення та виготовлення механічних універсальних приладів на аналітичні в основі яких застосовувалось би математичне моделювання фотограмметричної засічки, з широким застосуванням засобів обчислювальної техніки для підвищення точності та швидкості опрацювання матеріалів аеро та космічного знімання і автоматизації окремих технологічних процесів.
Налагоджено міжнародне співробітництво з геодезичними службами багатьох країн та міжнародних організацій. У 2006 році Україна стала членом Європейської асоціації відповідальних за офіційне картографування (EuroGeographics), яка об’єднує національні картографо-геодезичні служби країн Європи.
Натомість часті реформування служби фактично унеможливило виконання на належному рівні необхідних загальнодержавних функцій управління у сфері картографо-геодезичної діяльності. Завдання Державної цільової науково-технічної програми розвитку топографо-геодезичної діяльності та національного картографування на 2003-2010 роки в повному обсязі не виконані через важку економічну ситуацію в країні й різке скорочення фінансування виконання загальнодержавних геодезичних робіт і топографічних зйомок.
В 2012 році у черговий раз ліквідовано Державну службу геодезії, картографії та кадастру. Натомість створено Департамент геодезії та картографії (нині Департамент розвитку національної інфраструктури геопросторових даних) в структурі Державного агентства земельних ресурсів України, нині Державна служба геодезії, картографії та кадастру але це вже інший огляд.